Як розширюються залишки наднових

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Під час спалаху наднова зірка скидає газову оболонку, яка розширюється в міжзоряному середовищі. У залишках Наднових – Крабовидній туманності та Кассіопеї А – спостерігаються щільні холодні волокна. Швидкість їхнього переміщення того ж порядку, що і швидкість розширення оболонки. Коли оболонка починає гальмуватися міжзоряним середовищем, ці волокна з великої інерції продовжують рухатися з колишньою швидкістю. Вони, мов язики, що висуваються з туманності.

На думку астрономів, магнітне поле не здатне зупинити волокно. Коли «язик» досить далеко вийде з туманності, магнітне поле вже не заважає його висуванню, оскільки енергетично вигідніше відокремлення волокна від туманності. Воно відривається шляхом перезамикання силових ліній магнітного поля, вмороженого у волокно та туманність.

Яка подальша доля волокна, що втратило безпосередній зв’язок із туманністю? Виявляється, якщо магнітне поле в ньому сильне, волокно може пройти значну відстань у міжзоряному середовищі, не загальмувавши. І такі волокна доступні для спостережень. У радіодіапазоні випромінюють релятивістські електрони, укладені у волокнах. Волокна можуть бути добрим критерієм віку туманності, з якої вони вийшли.