Знайомство з Венерою триває
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Людина, як відомо, на поверхню планети Венери ще не ступала. Фотографії, зроблені з космічних апаратів, говорять небагато. Вся біда в тому, що Венера воліє закривати свій лик густою хмарністю, а тому доводиться вдаватися до інших методів дослідження.
Група співробітників американської лабораторії реактивного руху вирішила використовувати для «розглядання» Венери два величезних радіотелескопа. Два «ока» дозволяли отримувати знімки з хорошим об’ємним зображенням.
Чотири години пильний погляд з Землі обшарював поверхню загадкової планети площею в півтора мільйона квадратних кілометрів. Гострота зору приладів була такою, що від них не могла сховатися жодна деталь, що височіє більш ніж на 200 метрів над поверхнею Венери.
Виявилося, що лик нашої небесної сусідки весь усіяний віспинами великих і малих кратерів, які досі вважалися долею одного лише Місяця. Особливо багато кратерів вчені виявили поблизу венеріанського екватора. Якщо рахувати тільки такі кратери-гіганти, діаметр яких перевищує 35 кілометрів, то в одному лише районі з поперечником в півтори тисячі кілометрів їх виявилося більше десятка. Серед них є один небаченої на Землі величини: його діаметр досягає 160 кілометрів. Що ще здивувало дослідників, так це мала глибина кратерів. Навіть у найбільшого з них вона не перевищує 400 метрів. Чому це так, сказати важко. Можливо, в ту епоху, коли у Венери, подібно нинішньому Місяцю, не було атмосфери, метеорити безперешкодно «бомбардували» її. А потім, коли з’явилася атмосфера, ці «шрами» затягнуло пилом і уламками породи: де є хоч якесь повітря, починається ерозія ґрунту.
Є й інше пояснення. Будь-який «прокол» поверхні планети повинен був привести до викидання з її неостиглих надр великої кількості лави. Вона-то і заповнила дно кратерів, зробивши їх якоюсь подобою дрібних тарілок.
Втім, все це поки робочі гіпотези. Щоб перевірити їх, потрібно більше фактів. Із Землі їх найближчим часом, очевидно, не отримати: можливості існуючих приладів близькі до межі, а нові гігантські радіотелескопи стають до ладу не так вже й часто.
Залишається чекати того часу, коли на одному з космічних апаратів, які направляються до сусідньої планети, будуть встановлені спеціальні альтиметр і радіолокатор, які зблизька виконають топографічну зйомку і допоможуть землянам розкрити таємницю «віспи», що спотворила лик Венери.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.