Бактерія – космонавт
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Ця бактерія була наша, земна. І звали її Бациллус субтиліс. А відправили її до космосу на орбітальну станцію вчені. Питання стояло так: чи можуть мікроорганізми переносити невагомість? Усі, кого запускали раніше, переносили її непогано: на внутрішньоклітинні процеси відсутність сили тяжкості не впливає. Але то всі поодинокі організми. Бактерії живуть колоніями, де діють свої закони. Ось і було вирішено закинути в космос цілу популяцію цих мікроорганізмів, точніше щось близько двадцяти мільйонів штук. Запускали при цьому не самі бактерії, а їхні спори.
На орбітальній станції їм створено для життя всі умови: живильне середовище, мінеральні солі, світло, температура… Одним словом, все необхідне, окрім сили тяжіння. Експеримент у космосі, а паралельно йому контрольний – на Землі, тривав близько півтори доби, після чого обидві популяції бактерій зафіксували, тобто вбили, щоб підбити підсумки. І ось якими вони виявилися.
Популяція, що нормально живе, обов’язково розмножується. Причому швидкість збільшення чисельності залежить від регульованих умов середовища проживання і тому відома заздалегідь. Всі умови середовища в космосі та на Землі були однакові, крім невагомості. Земна популяція під час досліду розмножилася оскільки їй було наказано вченими. А ось «небесна»… Вона збільшилася лише трохи. Точний підрахунок показав, що розмноження у космосі йде повільніше, ніж Землі: «космічна швидкість» зростання популяції менше земної на 30 відсотків.
Вчені вважають, що в земних умовах сила тяжкості забезпечує перемішування клітин у колонії для покращення умов їхнього хімічного метаболізму. Ну а в космосі, у невагомості, ніякого перемішування, звісно, немає. Отже, сила тяжкості необхідна для нормальної життєдіяльності земних бактерій.
Принагідно цей висновок ще більше ставить під сумнів можливість тривалих подорожей мікроорганізмів Всесвітом, як це передбачається в більшості теорій панспермії, тобто прямого занесення життя на нашу планету з космосу.