Біометрологія та підступні колоїди

Багато спеціальностей вимагають великої акуратності. Але можливо, самими педантичними людьми на світі є лаборанти-хіміки, які з неймовірною ретельністю дотримуються при виготовленні реактивів сотні писаних і неписаних правил.

Але вже давно було помічено, що в лабораторіях, де вивчають колоїди, завжди виявляються неакуратні лаборанти. Чому саме в цих лабораторіях зустрічаються недбалі і неохайні співробітники, залишалося неясним. Але факти – вперта річ! Час від часу приготовані колоїди «псуються» або, висловлюючись хімічною мовою, коагулюють. Найдрібніші агрегати молекул, складових колоїдного розчину, злипаються одна з одною, утворюючи в кращому випадку муть, а в гіршому – осад. Оскільки ніяких видимих причин для псування колоїдів не було, залишалося пояснювати її випадковим забрудненням або якою-небудь інший помилкою лаборанта.

Слід відразу ж сказати, що з примхливою поведінкою колоїдів довелося зіткнутися не тільки вченим, але і хімікам-виробничникам. Сировиною для штучного шовку служить деревна целюлоза, що представляє собою типовий колоїдний розчин. І ось бувають дні, коли на віскозних заводах теж все не ладиться: в’язка маса целюлози раптово починає погано піддаватись обробці, а одержані з неї шелковинки втрачають міцність. Потім також раптово неполадки припиняються, і технологічний процес виготовлення віскози йде без як по маслу до тих пір, поки знову якась незрозуміла причина не сплутає карт, не порушить течії суворо вивіреного і безперервно контрольованого процесу.

Можна довго перераховувати випадки нез’ясовних примх колоїдних розчинів, але вже пора розповісти про досліди італійського професора Джорджо Піккардо.

Професор вирішив викрити колоїди. Свої досліди він проводив над колоїдними розчинами хлористого вісмуту. Розчин готувались під особливим контролем, потім колбочки з ним поміщались в лабораторію, де підтримувалися незмінними температура, тиск і вологість повітря. Оскільки ж і при цих умовах колоїдний розчин хлористого вісмуту час від часу «псувався», професор Піккард розширив – в цьому і полягає його основна заслуга – область зовнішніх умов, що враховуються. За допомогою спеціальних приладів стали реєструвати зміни магнітного поля Землі, напруги електричного поля атмосфери і навіть сонячні плями.

В результаті десятирічних спостережень і зіставлень вченому вдалося виявити певну закономірність: колоїдний розчин чутливо реагує на процеси, що відбуваються в іоносфері, які в свою чергу пов’язані з активністю Сонця. Невидима нитка простяглася від сонячних плям до пробірок хіміка. Винуватцями неприємностей, в яких дорікали лаборантів, виявилися стихійні сили природи.

Але, звичайно, значення дослідів Піккарда не обмежуються реабілітацією лаборантів. Згадаймо, що клітинний сік, протоплазма, кров – всі найважливіші складові частини живих організмів, починаючи від невидимих оком мікробів і закінчуючи людиною, являють собою колоїдні розчини. І якщо ці розчини схильні до космічних і атмосферних впливів, то, можливо, що й багато біологічних явищ пов’язані з ними.

Між іншим, кров людини і тварин веде себе в пробірках і колбах точно так само, як і колоїдний розчин хлористого вісмуту.

Але досліди з кров’ю ще не можуть перекинути міст над прірвою, яка розділяє такі прості молекули, як молекули хлористого вісмуту, і живу істота. Вести спостереження за живими істотами, навіть за найпростішими тваринами, навіть за рослинами, виявилося дуже не просто. «Якщо дослідник хотів, – читаємо ми в статті А. Колло, – вивчати вплив вапняного ґрунту на який-небудь різновид пшениці, то певну ділянку з таким грунтом засівають, і сходи на ньому порівнювалися зі сходами на інших ділянках із глинистим або вапняним ґрунтом. Але на ці відмінності в характері ґрунту накладалися метеорологічні умови, які виявлялися неоднаковими в обох районах: холод, спека, сонячна погода, дощова погода, вологість повітря і так далі. Було майже неможливо вибрати з численних і великих статистичних показників дані, що відображають вплив тільки того чи іншого досліджуваного фактора».

Ось чому ботаніки, фізіологи рослин і агрономи надають таке велике значення дослідженням, проведеним в так званих фітотронах – величезних камерах штучного клімату, де всі умови, всі зовнішні фактори піддаються найсуворішому обліку і контролю. Експериментатор в фітотронах хазяйнує над погодою, закликаючи в розпал літа снігові вихори, поєднуючи їх при цьому з будь-якими температурами повітря і будь-яким ступенем його вологості.

Відгородившись від зовнішнього світу, експериментатор одержує можливість точно з’ясувати вплив на життя і розвиток рослини будь-якого зовнішнього чинника. Втім, в існуючих фітотронах ще немає пристосувань для управління електричними полями. Ще суттєвіше те, що фітотрони не придатні для експериментування з тваринами. Тому передбачається за аналогією до фітотронів створити біотрони – лабораторії для вивчення поведінки тварин в будь-яких точно заданих умовах. І саме в біотронах, в яких можна буде спостерігати за живими комахами або гризунами в умовах штучної природи, створеної людиною, можливо, вдасться знайти розгадку багатьох явищ, що вже давно бентежать зоологів, фізіологів і лікарів, перекинувши тим самим міст від простих колоїдних розчинів до живих істот.

Автор: А. Коло.