Дезінфекція моря
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Ще не підрахована точно, скільки тонн мідного купоросу потрібно викинути в море, щоб врятувати від загибелі рибу, але вже встановлено: «червоному припливу» можна запобігати. Те, що у західних берегів Флориди час від часу відбувається масова загибель риби, – справа не нова. У минулому столітті загадковий мор, який раптово забирав сотні тисяч тонн риби, називався «жовтої водою», тепер місцеві жителі називають його «червоним припливом», і обидві назви досить точно відображають зовнішню сторону явища: вода в Мексиканській затоці забарвлюється в жовтувато-червонуватий колір. А в цій воді черевом догори плавають мільйони риб, мертві молюски та голкошкірі. Тільки в серпні 1947 року втрати риб склали від 300 до 500 тисяч тонн.
Останнім часом гідробіологи, енергійно зайнялися вивченням причин дивного мору, з’ясували, що забарвлення води і загибель риб та інших морських тварин пов’язана з масовим розмноженням найпростіших одноклітинних джгутикових організмів. Зазвичай їх вміст в літрі води не перевищує 50 штук, в період же «червоного припливу» їх кількість зростає в кожному літрі до 60 мільйонів.
В акваріумах, вода яких була насичена смертоносними жгутиковими, простежили за поведінкою риб. Виявилося, що риби в такій воді починають швидко кружляти в своєрідному передсмертному танці, а потім застигають, паралізовані якоюсь отрутою. Подальші дослідження виявили і саму отруту. Це виявився нейротоксин, що вражає нервові закінчення подібно знаменитій африканській отруті кураре, якою колись змащувалися стріли і за допомогою якої фізіологи тепер паралізують піддослідних тварин при деяких операціях.
У 1992 році, коли знову спостерігався мор риби, було відмічено, що розмноження джгутикових послідувало за сильними дощами і розливом річок, що впадають в Мексиканську затоку. Ця обставина спонукала американських вчених уважніше придивитися до умов, що сприяють розмноженню небезпечних мікроорганізмів.
В одній з Нью-Йоркських лабораторій з’ясували, що жгутикові, які вбивають риб, швидко розмножуються в морській воді, збагаченій солями фосфору і вітаміном В12 і одночасно опрісненій. Але саме такі умови створюються в Мексиканській затоці після сильних дощів: річки, що розливаються разом з мулом несуть в море фосфор і В12, знижуючи в той же час загальний вміст солей у морській воді. У прибережній зоні у воді завжди є трохи джгутикових, здатних, як багато інших одноклітинних організмів, за сприятливих умов розмножитися у величезних кількостях за кілька годин. Тому-то слідом за дощами і розливами і настає мор риби.
У наш час спеціальні служби охорони виробляють досвід дезінфекції моря мідним купоросом, до якого жгутикові мікроорганізми дуже чутливі. Сині кристали вбивають їх у дозах, що не завдають шкоди іншим мешканцям морських вод.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.