Клітини – кілери
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Одна проти одної висіли дві кулі: одна велика горбиста, у виступах, друга, що трохи менше, була активніше і веселіше, вона пересувалася навколо більшого побратима, то підлітаючи, то відскакуючи від його поверхні, і раптом випустила довгу трубку і пронизала нею свого суперника, а той, поступово зменшуючись у розмірах, немов проткнута повітряна кулька, розтанув у повітрі, розчинився. Так проходив поєдинок двох клітин, менша з яких – кілер, представник відкритого нещодавно нового типу клітин, які здійснюють імунний захист нашого організму.
У крові людини живе безліч лімфоцитів, серед них є клітини самої різної спеціалізації, одні відбивають напад мікробів, інші борються з ворожими організму пухлинними клітинами.
Не так давно вчені знайшли ще одну популяцію імунних клітин, назвали їх кілерами. Кілери захищають організм від пухлинних клітин. Як же працюють кілери? Електронно-мікроскопічна зйомка цього процесу дозволяє зрозуміти «взаємини» між лімфоцитами-кілерами і клітинами-мішенями.
Серед мільярдів самих різних клітин кілери, очевидно, по «хімічним сліду» шукають потрібну клітину-мішень. Справа в тому, що ракова клітина синтезує ті речовини, які інші клітини не виділяють. Кілери дуже швидко реагують на виділену речовину, навіть якщо її всього кілька молекул. Після чого вони наближаються до пухлинної клітини, роблять їй «укол», і вона гине. Укол кілера може являти собою миттєвий викид речовини у вигляді струменя рідини. Ця речовина взаємодіє з мембраною пухлинної клітини і руйнує її: білковий компонент мембрани під дією викинутої речовини згортається в клубок, в результаті чого в мембрані клітини-мішені утворюється невеликий отвір. Через нього кілер і впорскує отруту.
Можливо, що механізм взаємодії кілера і клітини-мішені нагадує реакцію нападу найпростіших, скажімо інфузорій, на інші клітини. Відомо, що інфузорія-туфелька рухається зі швидкістю 2-2,5 міліметра в секунду. Такої швидкості вона досягає завдяки руху десяти – п’ятнадцяти тисяч вій, які знаходяться на поверхні зовнішнього шару туфельки. У цьому ж шарі і майже в такій самій кількості знаходяться коротенькі палички – трихоцисти, які захищають інфузорію від ворогів.
При механічному, хімічному або будь-якому іншому сильному роздратуванні трихоцисти з силою викидаються назовні, через особливі канальця у вигляді найтоншої струмки рідини, що застигає у воді тонкою пружною ниткою, схожою на гарпун, яким полюють на китів. Трихоцисти – це органели нападу і захисту. Хижі інфузорії при їх допомозі паралізують здобич.
Жива природа єдина. І не виключено, що, як і одноклітинні тварини – інфузорії захищаються від ворогів, так і кілери захищають наш організм від небажаних прибульців, в тому числі і від пухлинних клітин.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.