Комахи – винищувачі бур’янів
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Комахи-шкідники… Добре знайоме поєднання двох слів. Ці комахи шкодять нашим полям, нападають на наші сади, гублять ліси. Але ж комахи завдають шкоди не тільки культурним рослинам. Комахи-шкідники є і у наших найлютіших ворогів – бур’янів, які крадуть родючість наших полів, пригнічують корисні рослини.
«Вороги наших ворогів – наші друзі». Мабуть, цією формулою слід оцінити діяльність комах – шкідників бур’янів. І, напевно, в інших випадках варто мобілізувати їх полчища для охорони наших полів. Про те, що такий метод боротьби з шкідливими рослинами може бути успішним, свідчать багато відомих біологам прикладів. Ось деякі з них.
Колись в Австралії був випадково завезений кактус опунція інерміс. Він дуже швидко розмножився і став злим шкідником пасовищ. І тоді на боротьбу з ним вийшли вчені-ентомологи. Дізнавшись батьківщину кактуса, вони знайшли там вид метеликів, гусениці яких харчувалися виключно цією рослиною. Метелика негайно перевезли до Австралії, де він дуже швидко розмножився і знищив шкідливий кактус. Він став нечастим гостем на пасовищах.
У XVIII столітті з Європи в Америку завезли квіткові рослини, що раніше не зустрічалися там – звіробій. У Північній Каліфорнії вони дуже швидко зайняли великі площі. Тоді з батьківщини звіробою привезли відразу кілька комах, які годувалися цією рослиною: листоїда, златко і комарика. Комахи-шкідники, розмножуючись в нових місцях; знищили даремний звіробій. Зайняті їм площі знову стало можливим використовувати під пасовища і поля.
Дуже цікавий і складний випадок подібного роду описує англійський вчений Кірпатрік в своїй книзі про комах тропіків. В кінці 19-го століття з Британської Гвіани в Мавританію було випадково завезено бур’ян – чорну сагу. Спочатку бур’ян цей був рідкісним і нікому не заважав. Але в 1912 році він поширився поблизу цукрових плантацій. Приблизно в цей же час пройшов досить рідкісний для тутешніх місць сильний ураган. Вітер зруйнував клітини, в яких містилися в неволі завезені кимось в ці краї птахи виду пікнонотус еркозус. Птахи розлетілися і незабаром добре прижилися на волі, а згодом широко розселилися на території країни.
Птахи стали поїдати ягоди чорної саги і всюди поширювати насіння цієї рослини. Незабаром бур’ян заволодів полями, пасовищами, природними заростями і культурними посівами цукрового очерету і став приносити великої шкоди. Тоді взялися вивчати комах ворогів цієї рослини. На батьківщині чорної саги, в Гвіані, її листя посилено обгризають два види жуків: фізонота алютацеа і шематіза кордіала. У 1946 році, після ретельної перевірки, розпочатої для того, щоб переконатися, що обидва жука-листогризи не перейдуть на корисні рослини і не стануть їх ворогами, вони були перевезені в Мавританію. Жук фізонот загинув, так як його яєчка і личинки стали знищувати місцеві мурахи. Зате інший листогриз – шематіза – відмінно прижився і незабаром став настільки сильно шкодити листю чорної саги, що рослини-шкідники перестали приносити насіння, майже зовсім зникли і втратили будь-яку небезпеку для сільського господарства.
Автор: П. Мариковський.