Крокуючий вірус

Мікрооб’єкти – бактерії, віруси, клітини – дуже часто схожі на макро. Особливо це добре видно при спостереженнях мікросвіту у мікроскоп. Сфери, спіралі, «дерева», системи судин, якими циркулюють поживні речовини всередині бактерій, «двигуни», що нагадують гвинтові двигуни кораблів… Різноманітні форми мікросвіту. Але й процеси, що йдуть у мікросвіті, нагадують процеси, що відбуваються у нашому, «великому» світі.

Йдеться насамперед про енергетичні процеси. І оскільки ми займаємося найменшими частинками життя – вірусами, то про енергетичні процеси всередині вірусів. Уявіть собі сферу з прикріпленою до неї знизу трубкою, так виглядає бактеріофаг при сильному збільшенні. Сфера пливе, прокладаючи собі дорогу серед тисяч інших сфер.

Рухає нею єдина мета – знайти для себе відповідне місце проживання, тобто клітину. Бактеріофаги Т-4 живуть у клітинах рослин. Але бажана мета досягнута, і бактеріофаг впритул притискається до поверхні клітини. До речі, вона в сотні, тисячі разів більша за сам вірус. Тому вірусу потрібно знайти місце, де він може проникнути до неї, потрібно обстежити клітинну мембрану. Для цього йому знадобиться двигун. Найкомпактніший двигун, який тільки є у світі. Нагадує він ноги, що складаються лише з кількох волосків молекул. Прикріпившись до клітини, вірус починає крокувати її поверхнею. Крок – сколихнулася сфера бактеріофага, ще крок – знову вірус трохи просунувся вперед. І так крок за кроком бактеріофаг шукає місця, де йому зручніше проникнути в клітину.

Ноги-молекули, у свою чергу, містять молекулу АТФ, прикріплену до білкових молекул. Коли вірус хоче зробити крок, молекула розщеплюється і скорочується, переміщуючи при цьому на крок ніжку бактеріофага.

Очевидно, це найпростіший із відомих сьогодні м’язів. І свої випробування на полігоні еволюції він проходить саме у мікросвіті.