Ліки для клітин
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Термін «стрес» вже давно перекочував з лексикону фахівців у нашу звичайну мову. У фізіологічних дослідженнях під стресом розуміють деякий комплекс чинників довкілля, які викликають у організмі ланцюг захисних реакцій.
Є стрес «шкідливий», що виснажує нервову систему людини, є стрес «корисний», що посилює пошукову активність людини, що стимулює роботу мозку.
Чи можна запобігти саме згубному впливу стресу? Досліди у багатьох лабораторіях світу, які проводяться останнім часом, показали, що вчені близькі до вирішення цієї проблеми.
Так вченими проводиться серія робіт із попередження стресорних реакцій. Експерименти проводять на тваринах. У модельних дослідах миші викликають стан глибокого стресу іммобілізацією: мишку змушують лежати нерухомо на спині протягом декількох годин. Раніше було показано, що такий тривалий стрес знижує активність імунної системи тварини. В останніх експериментах дослідники продемонстрували, що якщо мишці після стресу ввести пухлинні клітини мишачого лейкозу, організм піддається їх згубному впливу набагато швидше, ніж у контрольному досліді, коли стрес не діє.
Програма експериментів передбачала варіації: лейкозні клітини вводилися мишам через добу, через дві доби, через три та четверо і, нарешті, через шість діб після стресорного впливу. Виявилося, що організм тварини найбільше ослаблений стресом на третю добу, потім поступово резерви відновлюються, але навіть через шість днів після стресу організм ще пам’ятає про нього.
У другій серії експериментів досліджувався вплив на організм тваринної гамма-оксимасляної кислоти та пептиду дельта-сну. Ці речовини виробляються зазвичай у самому організмі, беруть активну участь у роботі головного мозку і виступають у ролі своєрідних центральних гальм — уповільнюють або навіть зупиняють в організмі цілу низку процесів, якими «командує» центральна нервова система.
Останнім часом біохіміки навчилися отримувати речовини-гальма у чистому вигляді та у кількостях, достатніх для лабораторних експериментів.
У досліді мишці перед багатогодинною нерухомістю вводили речовину-гальмо, яка свідомо пригнічувала в організмі стресорну дію. У цьому випадку згубний вплив лейкозу був набагато менше, ніж у тварини, яка не була захищена від стресу. Значить, стресу більшою чи меншою мірою можна запобігти, і, ймовірно, попередити не лише його шкідливий вплив на імунну систему організму.
Можна сподіватися, що згодом вчені успішно вирішать проблему захисту від стресу, знайдено хімічні речовини, які дозволять попередити стресорні реакції.