Ліс без тіні
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Коли в 1770 році Джеймс Кук вперше досяг берегів Австралії, йому і вченим, які супроводжували його впали в око неймовірно високі дерева, що росли на схилах гір. Так відбулося знайомство європейців з лісовим гігантом – евкаліптом. Минуло чимало часу, перш ніж ботаніки змогли детально описати сімейство евкаліптового, з яких тепер вже відомо близько 160 видів, що ростуть в Австралії і на островах Полінезії.
Судячи з геологічних розкопок, сотні мільйонів років тому евкаліпт був широко поширений на території сучасної Європи та Гренландії. Це змушує припускати, що в ті давні часи там був тепліший клімат: вічнозелений евкаліпт – дитя тропіків – дуже чутливий до температури.
Ці велетні, що досягають більше 150 метрів, набагато вище знаменитих «мамонтових дерев» в Каліфорнії та по праву вважаються найвищими деревами на Землі. Ростуть вони досить далеко один від одного. Їх вузькі серповидні листя поставлені рубом до Сонця – особливість, необхідна для рослин посушливих зон. Саме тому вони майже не дають тіні. Але це не означає, що евкаліпти ростуть тільки при нестачі вологи. Навпаки, серед них є види, що добре приживаються і в заболочених районах, де вони дуже швидко висушують грунт, роблячи його придатним для поселення людини.
Їх висаджують всюди, де людина бореться з заболоченістю: в малярійних районах Південної Італії, в низинах французької річки Рони, на острові Сардинія, в Іспанії, в Північній Африці, в західному Закавказзі. До речі, евкаліпт – затятий ворог малярії. Переносники цієї хвороби комарі не виносять сильного запаху, розповсюджуваного його листям.
Але цим не вичерпуються корисні якості евкаліпта. Листя його містять рідке масло, що володіє сильним камфорним запахом та широко використовується в лікувальних і технічних цілях. Ростуть евкаліпти надзвичайно швидко: чотирирічне дерево досягає вже дванадцяти метрів заввишки. Ця властивість особливо цінується в лісовому господарстві і паперовій промисловості. В Австралії евкаліпти використовують і як будівельний матеріал, і для виробництва залізничних шпал, і навіть замість асфальту для вуличних тротуарів. А на острові Корсика – як цінна сировина для виробництва штапельних тканин.
У Франції також йдуть досліди з розведення евкаліпта, однак тут йому загрожує небезпека вимерзання. Нещодавно в гірських районах Австралії виявлений такий вид цього дерева, який витримує температуру – 10 градусів. Саджанці цього виду і переселяться скоро з Австралії до Франції, на мис Антіб. Тут створена дослідна станція, де ці саджанці будуть схрещувати з місцевими видами евкаліптів, висадженими кілька століть назад…
Словом, гігант-австралієць знаходить все більше визнання в найвіддаленіших куточках Землі.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.