Секрет «горя цибульного»: чому від цибулі плачуть?

До відома допитливих домогосподарок і тих чоловіків, які галантно їм допомагають: нарешті-то знайдено сльозоточиву речовину цибулі. Її відкрив американський хімік Ерік Блок, і відкриття, треба сказати, було не з легких: речовина-то летюча, то і діло розкладається на складові частини, спробуй злови! Довелося її заморожувати.

«Лакриматор» – це слово утворено від латинського «лакрима», сльоза, – виявлений. Тепер легко пояснити механізм плачу. Ось ріжемо ми цибулю і звільняємо захований в ній лакриматор. Останній, розчиняючись у воді, що у нас в очах, утворює сірчану кислоту. Вона-то і щипає очі, доводить до сліз. Ось, виявляється, чому цибулю заморожують перед чищенням: вгамовують лакриматор! І ось чому її чистять під водою – сльозогінний компонент розчиняється у воді.

Іншу таємницю цибулі відкрив колега Е. Блока, професор Мозес Аттроп. З давніх-давен цибуля та її близький родич часник вважалися панацеєю від усіх бід – від укусів скорпіонів, від холоду, від веснянок, від підвищеного кров’яного тиску… Як з’ясувалося, ці рослини хоч і вельми корисні, але все ж, на жаль, не чудодійні. З усіх чудових властивостей підтвердилася тільки одна – щодо тиску, та й то лише частково.

Простагландин, що міститься в цибулі і часнику, сам по собі дійсно знижує тиск, але, на жаль, його концентрація приблизно одна частина на мільйон… Хворому гіпертонією довелося б поглинути занадто багато цибулі.