Сірководень – це їстівне

Великі дози сірководню, як відомо, згубно діють на все живе. Однак представники нещодавно відкритого виду рифтій люблять поніжитися в гарячих струменях сірководневих джерел. Вперше скупчення цих мешканців океанських глибин були виявлені поблизу виходу геотермальних вод Галапагоського рифту. За зовнішнім виглядом рифтії нагадують гігантських черв’яків, їх тіло, укладене в захисну циліндричну оболонку білого кольору, може досягати двох метрів в довжину.

Рифтії ще дуже слабо вивчені, в їх способі життя і будові організму є чимало дивних, не розгаданих до кінця явищ. Одна з таких загадок – відсутність звичайної травної системи. Про те, що і як їдять рифтії, існують лише гіпотези і припущення. Фахівці вважають, що їжа (зважені у воді органічні речовини) вбирається передніми щупальцями тварин.

Рифтії

Останні дослідження показали, що можливий ще один шлях прийому їжі. У тілі рифтій є незвичайний орган – Трофосома. Вона займає більшу частину їх тулуба. Незвичайність Трофосоми в тому, що її «тканина» складається з безлічі бактерій. Нещодавно американські біологи виявили в Трофосомі кристали сірки. Ця знахідка і наштовхнула їх на думку про існування у рифтій ще одного варіанту харчування: симбіотичні бактерії окислюють отруйний сірководень термальних джерел, при цьому відбуваються хімічні реакції і виділяється енергія, яку бактерії використовують так само, як рослини сонячне світло, отримуючи з неорганічних сполук органічні речовини , цілком придатні для харчування. Таким чином, бактерії «готують їжу» і для себе, і для «господаря», в тілі якого вони живуть. Сірка в цьому випадку виявляється як би побічним продуктом цілого ланцюга хімічних перетворень.