«Стрибки» по ДНК
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Ще 1950 року американська дослідниця Б. Мак-Клінток з’ясувала, що гени кукурудзи можуть переміщатися, впливаючи на роботу сусідніх генів, тих, із якими вони опинилися поруч. Проте природа цих рухливих елементів залишалася незрозумілою до розвитку генної інженерії.
І ось дослідники з’ясували, що в геномі вищих організмів існує ціла група генів, яка має незвичайну свободу пересування. Такі гени – їх назвали МДГ, мобільно-дисперговані гени, – можуть переміщатися по геному. Вони вирізаються з однієї ділянки ДНК і потім переносяться на іншу ділянку. В геномі знаходиться близько двадцяти сімейств таких генів, кожне з яких налічує від десятка до сотні копій МДГ.
Вже сформувалася гіпотеза «несамостійного» походження вірусів. Справа в тому, що багато вірусів не можуть розвиватися самостійно і обов’язково повинні паразитувати на клітині або бактерії. Вони не мають самостійного апарату для виробництва білка, вони виготовляють його на рибосомах клітин-господарів. Так ось, на думку прихильників гіпотези «несамостійності» вірусів, деякі походять із відрізків ДНК, з тих чи інших причин викинутих за межі хромосоми або навіть клітини. Такі відрізки оточили себе мембраною та отримали автономію, перетворившись на далеких предків сучасних вірусів.
Хто знає, можливо, саме стрибаючі гени і є цими вірусними фрагментами ДНК? Поки що це лише припущення. Дослідження МДГ продовжуються.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.