При дослідженні найтоншої будови організму вдаються зазвичай до так званого гістологічному аналізу – вивчення під мікроскопом. Але так як в мікроскопі простежуються тільки окремі, статистичні моменти процесу, не завжди можна скласти по них уявлення про безперервно протікаючі перетворення, що відбуваються в зростаючому живому організмі – його клітинах і тканинах.
Дослідники з університету в американському місті Пітсбурзі встановили, що біохімія живого може допомогти сконструювати два основних елементи комп’ютера. Це дослідження, проведене в Центрі молекулярної електроніки, дійсно, відкриває можливість створення невеликих дуже надійних комп’ютерів, які зможуть працювати у вісімсот разів швидше найшвидших з нині існуючих моделей.
Коли Архімед зажадав точку опори, щоб перевернути світ, він не проявив зайвої самовпевненості, просто він був впевнений в собі: не говорячи про важіль, у нього мабуть були досить міцні м’язи. І право ж, Архімед не помилявся. Сам того не відаючи, він першим оцінив істинною мірою не тільки казкову силу важеля, а й велику міць, закладену в м’язі. Адже що не кажи, важелі важелями, а силу до всякої справи докласти теж треба. І часом чималу. Звідки ж береться в ній ця стрімкість сталевої пружини і міць, здатна затьмарити всі технічні чудеса нашого століття?
«Хто не знає що з пробудженням рослинного життя навесні вся природа одягається в зелений наряд, що на яку б точку земної кулі ми не перенеслися, незважаючи на відмінність в ґрунті і кліматі, при майже безмежній строкатості квітів і плодів, ми зустрінемося, в різних, правда, відтінках, але з тим же незмінним зеленим кольором листя. Нарешті, хто не знає, що втрата цього зеленого кольору восени є вірна ознака наближення зимової сплячки або смерті. Все це так вірно і так добре відомо, що зелений колір навіть став емблемою життя і надії». Так поетично писав Климент Аркадійович Тімірязєв про зелене вбрання землі, про найбільшу загадку природи, поясненню якої цей талановитий російський вчений присвятив все своє життя. Сьогодні навіть школяр знає, що в зелений колір забарвлює рослини хлорофіл – особливий пігмент.
Ще великий французький мікробіолог Луї Пастер в бесідах з учнями висловлював думку, що без мікробів жива істота не зможе нормально розвиватися. Думки вчених з цього приводу різко розділилися. Одні, слідом за Пастером, вважали, що мікроби – наші обов’язкові супутники, і жити без них не можна, інші відстоювали протилежну точку зору. До числа останніх відносився і російський вчений Ілля Мечников. Але він чудово розумів, що вирішити наукову суперечку може тільки строгий дослід, і доручив двом своїм співробітникам зайнятися підготовкою такого досліду. На жаль, задуму Мечникова не було дано здійснитись – завадила перша світова війна.
У маленькій колбі почали гинути клітини курячого ембріона. Інфекція була занесена ззовні? Але як? Як вона потрапила в наглухо закритий посуд? Інфекція тут зовсім ні при чому, а винуватці загибелі клітин перебували в сусідній колбі – теж міцно закупореній. Досвід був поставлений просто: у двох кварцових колбах були вирощені клітини курячого ембріона. В одну колбу занесли вірус класичної чуми птахів. Потім колби з’єднали так, щоб клітини могли «бачити» одна одну, і помістили їх в темну кімнату. Два дні – термін здійснення чуда. Через два дні ураженими виявилися клітини і в тій колбі, куди вірус не був внесений.
Одного разу великий океанський корабель йшов з Єгипту до Англії. Його трюми були наповнені тюками бавовни. Вантаж ретельно охоронявся. Раптово сильно запахло гаром, і величезні язики полум’я охопили човен. Що стало причиною цього лиха? Може бути, необережно кинутий сірник? Нічого подібного! Бавовна загорілася сама, і викликали це явище… найдрібніші живі організми – мікроби.
Всім відомо, що величезна більшість рослин не може жити без сонячного світла. Згадаймо найпростіший дослід, який проробляють на шкільних уроках біології: затінений від світла паросток, потворно витягуючись безбарвним стебельком, чахне. До останнього часу вважали, що розвиток рослини залежить від того, як довго вона освітлена. З цих позицій і велися численні дослідження. Вивчався вплив довжини світлового дня і поєднання так званих фотоперіодів – зміни дня і ночі, світла і темряви. Тим часом судити про вплив сонячного світла, лише відраховуючи години, засікаючи довжину світлового дня, невірно. Такий експеримент з точки зору сучасної геофізики ніяк не відображає дійсного стану речей.
Пильна увага до дивовижного співіснування бактерії і фага призвела і ще призведе науку до багатьох найважливіших відкриттів. Ось, наприклад, відомо, що деякі фактори допомагають фагу вибратися з бактерії і знову проявити свою руйнівну силу. Так впливають ультрафіолетові промені, іонізуюча радіація, органічні перекиси, азотисті аналоги іприту, тріетілен, двоокис бутадиона та ін.. Експерименти показали, що під їх впливом розриваються зв’язки між спочиваючою формою фага і хромосомою бактерій. І тут виявилася цікава аналогія. Виявилося, що в організмі людини більшість перерахованих речей має здатність провокувати розвиток пухлин. У світлі вірусної теорії походження раку і інших злоякісних новоутворень багато вчених бачать паралель між цими, на перший погляд далекими один від одного процесами.
Ідеаліст Джепп переконано писав у 1898 році, що асиметрія організмів існувала вічно і підтримується горезвісною «живою силою» і поза живого не може існувати. Це твердження Джеппа цілком помилково. Адже життя виникло лише на певному етапі розвитку природи і, отже, лише на певному етапі повинна була виникнути і його асиметрія. Крім того, зараз експериментально встановлено, що і в світі елементарних частинок, тобто в неживій природі, також існує асиметрія. Так, у нашому світі зустрічаються майже тільки праві нейтрино, тобто такі, які, образно кажучи, переміщуються в просторі, описуючи лише праву спіраль. Ліві ж, як припускають, повинні зустрічатися в антисвіті. Як же вперше утворилися асиметричні молекули?