Чи був Місяць захоплений Землею
В історії Землі є чимало «білих плям», і одною з найзагадковіших серед них потрібно вважати походження нашої постійної, вірної супутниці, лагідного світила наших ночей.
В історії Землі є чимало «білих плям», і одною з найзагадковіших серед них потрібно вважати походження нашої постійної, вірної супутниці, лагідного світила наших ночей.
Життя не є привілеєм лише нашої планети. Немає сумнівів у тому, що живий білок, живі істоти виникають в результаті історичного саморозвитку з мертвої природи всюди, де для цього є відповідні умови. Дослідженнями численних вчених встановлена фізико-хімічна єдність всесвіту. Немає ніяких причин думати, що на інших планетах діють закони, принципово відмінні від наших. Навпаки! Кожна планета побудована з таких же атомів, як, і Земля. Тому щоразу, коли на який-небудь планеті складаються такі ж умови, які були колись на Землі, наприклад, певна температура, вологість, наявність високомолекулярних речовин, що містять атоми вуглецю, там утворюються складні вуглецеві сполуки і створюються можливості для розвитку життя.
Читач, можливо, буде здивований, дізнавшись, що вчені досліджують лісовиків, відьом, русалок, демонів, злих і добрих духів … Так, так, про них написано багато солідних досліджень! Наука не тільки відкидає і спростовує забобони. Особлива галузь науки вивчає народну творчість, пережитки стародавніх вірувань, легендарні образи, породжені колись народною фантазією і які подекуди ще утримуються в уявленнях людей. Цим зайняті етнографи-фольклористи. Поступово вчені виробили певні методи збирання, запису, класифікації народних вірувань або забобонів. Наука про фольклор (народну творчість) – фольклористика – накопичила величезну масу записів і досліджень таких народних повір’їв.
В історії науки добре відомі випадки, коли в тій чи іншій області наукового дослідження, принаймні, протягом певного часу, реально спостережуваного, «відчутного» об’єкта не існувало. І в цьому немає нічого надзвичайного! Подібний стан речей закономірно. Воно випливає з найважливішої якості науки – її здатності передбачати існування невідомих раніше об’єктів, які ще не вдавалося безпосередньо спостерігати. Наприклад, існування носія спадкової інформації-гена – прямо випливало з основних положень генетичної науки, що зародилася ще в позаминулому столітті в результаті робіт Г. Менделя. А безпосереднє відкриття самого гена відбулося значно пізніше, коли з’явилися відповідні експериментальні можливості, пов’язані з бурхливим розвитком молекулярної біології.
…Щось недобре сталося колись поблизу кенійського селища Олоргесайлі у Східній Африці. Тут на невеликому п’ятачку — всього якихось 15 метрів у діаметрі — лежали кістки дев’яноста істот, явно вбитих одночасно. І тому, що кістки належали мавпам, що жили в давнину — гігантським бабуїнам-геладам, Теропітекус освальді, легше дослідникам не стало.
Незважаючи на те, що деякі американські вчені категорично заявили, що ніяких «літаючих тарілок» не існує, повідомлення від очевидців, які бачили «літаючі тарілки» «на власні очі» продовжують надходити. Нові детальні дослідження змусили тепер деяких вчених визнати, що розповіді про міфічні «літаючі тарілки» засновані іноді на цілком реальному явищі.
Згадка такого одіозного імені, як Баба-Яга, викликає в наш час хіба що посмішку. Тим часом ще в позаминулому столітті до нього ставилися аж ніяк не так легковажно. Півтораста сторінок солідної книги «Читання в Імператорському суспільстві історії і старожитностей російських при Московському університеті» відвів Бабі-Язі професор Московського університету О. Потебня. Кілька цікавих сторінок присвятив їй професор Київського університету П. В. Владимиров у «Вступі до історії руської словесності». Знайшов їй місце у своєму «Тлумачному словнику» і Володимир Даль. Словом, цю казкову даму не оминали увагою мужі науки. Втім, стоп! Чому даму? Адже в заголовку «Шановний Баба-Яга!» Значить, не вона, а він! З цього і почнемо з’ясування особистості нашого персонажа.
Ще недавно захисники парапсихології посилалися на передмову до книги А. Сінклера «Межі мозку», написану Альбертом Ейнштейном в 1930 році, як на доказ того, що великий вчений був їх прихильником. Цей факт викликав багато суперечок і тлумачень серед прихильників і противників цього явища.
Увагу наукової громадськості багатьох країн привернули повідомлення про досліди по «передачі думок на відстань» з американською підводного човна «Наутілус». Скажемо відразу: сама по собі проблема телепатії аж ніяк не нова, а експерименти в цій області ведуться вже десятки років. Однак зараз у зв’язку з останніми досягненнями науки інтерес до загадок «передачі думок» зріс у величезній мірі. Незвичайні факти змушують замислюватися не тільки натуралістів, а й філософів. У чому полягає природа такого явища? Що це – радіохвилі, які мозок випромінює в простір і які несуть якусь інформацію, яка впливає на інший мозок? Або тут ми стикаємося з новим, невідомим досі науці видом впливів організму на організм?
Не так давно я отримав від професора Тошіо Озава новий збірник японських казок німецькою мовою і пропозицію написати статтю про те, як сприймається японська казка нашим читачем. І майже тут же поїхав відпочивати на один з балтійських курортів разом з дружиною і чотирирічним онуком. Так як мені належали відразу три важкосумісних справи — відпочивати, проводити час з онуком і готуватися до написання статті про японські казки,— то природно було об’єднати хоч якісь з цих занять. Тому я взяв з собою в дорогу, крім німецького, ще й наше видання японських казок, щоб читати їх онукові.