Кімберліт – загадкова структура земної кори
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Як тільки не пояснювали походження цих дивних структур земної кори! Їх назва – «трубки вибуху» – відображає найпоширеніші уявлення. Вибух або, у всякому разі, якесь короткочасне звільнення величезної енергії – безсумнівно, замішані в утворенні довгих, мабуть, що йдуть в підкіркові глибини, в саму мантію, жерл. Все в них – таємниця. Алмази, укладені в кімберліті… Вони утворюються при величезних тисках. Але вибух в лабораторних умовах не може привести до кристалізації великих алмазів.
Кімберліт – порода підкоркова. Це зрозуміло. Вона йшла знизу – це теж ясно. Але чому тоді уламки стінок трубки, укладені в кімберліті, – це часто уламки верхніх порід?
Видатний фахівець В. Перрі десять років тому припустив, що в трубках кімберлітів діяли багаторазові спрямовані вибухи з наступними обваленнями стін. Але тоді незрозуміла форма трубок – це вузькі жерла, начебто шахт, їх діаметр в тисячі разів менше їх довжини. З якою дивовижною точністю і спрямованістю повинна була діяти ця черга вибухів! – нічого подібного при сучасному рівні розвитку техніки і з урахуванням того, що ми знаємо про такі процеси в природі, не можна собі уявити. Ну, хіба схожі на це вулканічні вибухи – що все нищать, дроблять все навколо, а зовсім не діють по тонкому каналу в товщі кори?
І все стає на місце, якщо взяти до числа геологічних сил потужні електричні розряди між мантією і поверхнею Землі. У цьому випадку «трубка вибуху» – це канал пробою гігантського конденсатора. За таким пробоєм розряди можуть йти багаторазово, кожен раз руйнуючи і дроблячи його все більше, але не викидаючи майже нічого на поверхню, що обов’язково б зробив звичайний вибух.
Зрозумілою стає «групівщина» в розташуванні трубок – пробій йде відразу по декількох каналах. Алмази можуть надходити з верхніх частин мантії разом з кімберлітовою породою, а можуть, мабуть, і синтезуватися в трубці в момент розряду. Алмаз – ідеальний діелектрик, і розряд може, як би спотикатися на його зародках, сприяючи зростанню кристалів.
Всі ці процеси, ймовірно, піддаються моделюванню в лабораторії. Експерименту, звичайно, належить у вирішенні цієї проблеми вирішальне слово.
Автор: К. Олексіївський.