Постійна Планка і пульсари
Атоми різних речовин поглинають і випромінюють світло тому, що електрон «перестрибує» з орбіти на орбіту. Причому правила таких «стрибків» строго визначені в квантовій механіці. Енергія фотона, який поглотився або, навпаки, був випущений на волю, пропорційна частоті. Коефіцієнтом пропорційності служить постійна Планка.
Сама ж частота визначається номерами тих орбіт, з однією з яких на іншу «перестрибнув» електрон. Постійна Планка – це своєрідний масштабний множник.
Уявіть собі, що при тих же частотах він трохи змінився, всі енергії автоматично розтягнуться або стиснуться. І тепер вже не один фотон не зможе поглинутися нашим нормальним атомом. Порції енергій не співпадуть, а світло поглинається і випромінюється строго визначеними порціями.
У всякому разі, такий хід роздумів доктора Харупта (Корнельский університет), він стверджує, що постійна Планка постійна лише поблизу нашої планети і Сонячної системи. У глибинах космосу ця постійна може відрізнятися від земної величини, і тоді світло від далеких об’єктів тих глибин не повинно поглинатися поблизу Сонячної системи і взагалі земними атомами.
У нещодавно отриманому спектрі пульсара Крабовидної туманності таке поглинання насправді не виявлено. Дивний світ квантових явищ. Все в ньому навпаки. Уявіть, якщо ключ не підходить до замку, вам не вдається часом його навіть вставити в замкову щілину. А в світі квантів все інакше, невідповідний ключ-фотон вільно проходить крізь замок-атом, не помічаючи його. Але якщо ключ підходить, то замок тут же поглинає його. Світло далеких пульсарів може виявитися ключем, але не від наших звичних атомів.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.