Жук-будівельник
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Цей маленький чорний жучок зустрічається тільки в Європі. Він належить до надзвичайно численного сімейства довгоносиків. Але зі своїх родичів, а їх описано близько 40 тисяч видів, березовий трубковерт, безумовно, найцікавіший. Навесні він споруджує для свого потомства з листя берези, ліщини, граба, вільхи або бука «будинок», який представляє інтерес не тільки для ентомологів, але і для математиків.
Знайшовши підходящий лист, самка березового трубковерта починає прогризати в ньому розріз, що йде від краю до центральної жилки. Потім вона надкушує жилку, не перерізаючи її, і робить другий, більш короткий розріз. Лист виявляється, таким чином, розділеним на дві частини; верхню (меншу), яка примикає до черешка, і нижню (більшу), яка тримається лише на ослабленій центральній жилці.
Потім самка переповзає на нижню частину листа і лапками скачує одну її половину в конус. На цей конус навертається другий в протилежному напрямку. Утворене гніздо складається, таким чином, з двох конусів – внутрішнього і зовнішнього. Зовнішній грає роль захисного шару.
Цікаво, що розрізи на аркушах володіють ідеальною геометричною формою з точки зору максимального скорочення роботи, яку потрібно виконати для того, щоб згорнути два конуса і попередити їх розгортання.
Побудувавши будиночок, самка забирається в нього через відкритий кінець, прогризаючи у внутрішньому конусі три – п’ять щілин і відкладає в кожній з них по одному жовтому яйцю. Потім вона вибирається назовні, згинає кінчик листа і ховає його в конус. Гніздо, таким чином, виявляється закритим з усіх боків. На виконання всієї роботи самці потрібно близько години. Після цього вона починає будувати новий будиночок.
Через деякий час в згорнутому листі з яєць виводяться крихітні безногі білуваті личинки, які за кілька місяців з’їдають більшу частину внутрішнього конуса. Дощ і вітер іноді збивають лист на землю, проте це не заважає розвитку личинок. Де б вони не знаходилися – на дереві або на землі, – вони завжди прогризуть шлях назовні. Добре відгодовані личинки завершують життєвий цикл на землі, окуклюючись в тонкостінний гладкий кокон.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.