Трагедія Амазонії
Наша Земля – планета лісів. Ще порівняно недавно вони покривали сорок сім відсотків суші. А сьогодні лише двадцять сім відсотків поверхні Землі зайнято ними. Ліси вирубували, щоб освоїти землі під ріллю. Деревина давно була і основним будівельним матеріалом, і паливом. Зрештою, з неї робили і роблять папір. Але ліс не лише джерело деревини. Це і унікальна природна комора, і зелений щит, і легені Землі.
Зі зникненням цих “легень” Землі кількість вуглекислого газу в атмосфері збільшується. Застій вуглекислоти викликає так званий парниковий ефект – потепління клімату на планеті. Якщо парниковий ефект пошириться на значні території, він вплине на сільське господарство цілих регіонів. Крім того, почнуть танути полярні льоди, затопляться багатонаселені ділянки суші.
Одна з найбільших фабрик кисню на планеті — океан, а слідом за ними йдуть джунглі басейну Амазонки, величезної річки завдовжки шість тисяч кілометрів з багатьма притоками.
Край цей казково багатий. Надра Амазонії зберігають у собі поклади бокситів та алмазів, заліза та газу, вугілля та нафти, марганцю та олова. Безліч різних тварин населяють бразильську сельву. На кожному її гектарі росте до 800 видів рослин, серед яких є найцінніші, унікальні види. Підраховано, що тут мешкає сорок три мільярди дерев, багато з яких дуже великі. І щогодини п’ять мільйонів цих дерев падає на землю.
Хто винен у цьому варварському ставленні до амазонських джунглів? Освоювати сельву почали у середині минулого ХХ століття. Саме тоді в оренду різним компаніям було здано великі ділянки лісів у басейні Амазонки. З того часу у бразильських джунглів з’явилося багато господарів. Всі вони безсоромно грабують тамтешню природу, вивозять деревину, екзотичні рослини та тварин.
Виникає питання — можливо, розвиток цивілізації вимагає саме таких жертв і немає інших шляхів освоєння природних багатств? Але вчені категорично заявляють: «Ні, інші шляхи є! Адже вже розроблено прогресивні методи освоєння лісових багатств величезного краю Амазонії. Ці методи дозволяють раціонально використовувати запаси сельви, не порушуючи екологічної рівноваги в самій Амазонії та на всій планеті». Головне, щоб впроваджувати ці методи не заважала споконвічна гонитва за прибутками.
Адже як казав один мудрий індіанський вождь: «Коли буде зрубане останнє дерево, коли буде отруєна остання річка, коли буде спіймано останнього птаха, — тільки тоді ви зрозумієте, що гроші не можна їсти».
Автор М. Ніколаєв.