Збереження амазонських лісів
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
«У Бразилії, в Бразилії така велика кількість небачених звірів».
Так писав Редьярд Кіплінг. І так було. Однак будь-якому достатку приходить кінець, якщо ставитись до нього безгосподарно. Адже до недавніх часів безмежний простір сельви, субтропічного степу — кампоса, джунглів Амазонії, для багатьох був ворожою силою, якою людина повинна кинути виклик.
Громадська свідомість почала прокидатися з середини минулого століття, коли виник перший національний парк Бразилії – Ітатіайя. До 1972 року в країні було вже 16 таких парків і чотири великі біорезервати загальною площею майже півтора мільйона гектарів. Але, по-перше, більша частина цих територій знаходилася на південному сході Бразилії, поряд із великими містами. Тут, звичайно, зони відпочинку необхідні, але незайманою цю природу вже давно не можна було назвати. А, по-друге, йдеться про одну з найбільших по території країн світу. І нарешті, «зелене пекло», як і раніше називали Амазонію, все ще залишалося нічим не захищеним.
Тим більше що більше людей вказувало на неприпустиму нерівномірність розвитку. Вся без винятку важка промисловість, три чверті населення скучили вздовж вузької смуги Атлантичного узбережжя, тоді як центр країни лежав недоторканим і недоступним. Зрештою, столицю довелося перенести до серця континенту — спеціально побудованого міста Бразиліа. Почалося відкриття глибинних районів.
Трансамазонське шосе простяглося на шість із зайвим тисяч кілометрів через болота та джунглі, 15 районів (інший — із невелику західноєвропейську державу) було надано для будівництва сільськогосподарських центрів або видобутку корисних копалин. І почали падати вікові дерева, зникли луки, замутніли річки…
На думку фахівців, близько 95 відсотків видів флори та фауни вологого тропічного лісу настільки вузько пристосовані, що ніде за його межами існувати не можуть. Адже безліч амазонських видів досі науці не відомі, і загибель їх була б непоправною втратою.
Міжнародна та бразильська громадськість все ж таки домоглася, щоб її голос був почутий, поки не пізно. Незабаром було підписано закон, за яким ще не зачеплені сокирою ліси вздовж річок Жау, Ріу-Негру та Карабінані оголошувалися заповідними, на величезній території — два з третиною мільйони гектарів! – Створено національний парк Жау. У ньому забезпечена збереження рідкісного дюгоня амазонського і чорного каймана, гігантської видри, багатьох видів пальм, що тільки тут зустрічаються.
Треба сказати, що не вся Амазонія належить до Бразилії, окремі та чималі її ділянки входять до складу Болівії, Колумбії, Еквадору, Перу, Венесуели та інших держав. Ефективною охорона тутешньої природи стала лише з того часу, як сусідам вдалося домовитися про спільні заходи. Загроза, що нависла над рідкісною чорноголовою мавпочкою уакарою, гігантським броненосцем, трипалим мурахоїдом, плямистим ягуаром, які в інших місцях уже майже зникли, тепер, здається, відступає.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.