Кристал життя

У давнину вчені шукали чудодійний «еліксир життя» – ліки, що дають людям безсмертя. Шукали … і не знайшли. А ми відправимось на пошуки «кристалу життя». І обов’язково знайдемо його.

Сніг – це «камінь». Не всякий з вас бачив самородок золота, не кожному довелося своїми руками помацати і куди більш скромні кристали гіпсу або польового шпату. Але один мінерал кожен з вас обов’язково бачив, брав у руки і … пив. Цей мінерал зустрічається то у вигляді крихких виблискуючих кристалів, то у вигляді покладів непрозорої і пухкої маси, а частіше – в розплавленому, рідкому стані. Мінерал називається «вода». Незвично думати про воду як про мінерал, але уявімо собі, що середня температура на нашій планеті знизилась всюди градусів на двадцять. І тоді у всіх підручниках географії та геології напишуть: «найпоширеніша гірська порода – лід». Але і зараз вчені розглядають воду як мінерал. Хоча на вигляд вона зовсім не «камінь».

Крапля висікає іскру. А іноді крапля води веде себе як справжній камінь. На крилах надшвидкісних літаків дощові краплі вибивають ямки, вищерблюють метал. Якщо машина летить зі швидкістю 6-7 тисяч кілометрів на годину, то крапля води висікає іскру з металу, як при ударі «кременя» запальнички.

Чому медуза і помідор зроблені з води. Вода – найдорогоцінніший мінерал, кристал життя. Якби не було води, що розчиняє мінеральні солі, коріння рослин не могли б засвоювати «соки» землі, і рослини, а слідом за ними і тварини загинули б всі до одної. Ми з вами на дві третини складаємось з води, а помідори, огірки і медузи – це майже одна вода. У них тільки дві соті частини – тверді речовини. Здається дивним, що природа в якості основного будівельного матеріалу всіх живих організмів обрала настільки рідку, розпливчасту речовину. Але вода практично нестислива, «розчавити» її набагато важче, ніж мідь, свинець або залізо. Вона може поглинати і накопичувати тепло. Вода має чудову властивість капілярності. Вона здатна, долаючи земне притирання, підніматися по тонких трубках – капілярах.

Завдяки цьому по тріщинках і порах землі піднімаються вгору неглибокі підземні води, і не йде в надра дощова вода. Так що вода всередині будь-якого організму – це і хімічна лабораторія, і транспорт для поживних речовин, і шуба, і будматеріал.

Тисячі років стурбований чоловік питанням: як добути воду! Як привести її на поля і ферми! І хоча польське прислів’я обнадіюче тішить, що «з малої хмари буває великий дощ», все ж всі народи твердо знають, що на один дощ сподіватися не можна. «Якщо копаєш колодязь, копай до дна!» – Кажуть в’єтнамці. «Криницю голкою не викопаєш!» – стверджує прислів’я турецьке, натякаючи, мабуть, на необхідність мати при цьому механічні лопати, бурильні верстати та інші механізми. До речі, про колодязі. Угорські інженери придумали оригінальну машину для буріння колодязів. Після того як виритий основний колодязь, спеціальний пристрій випускає в усі сторони «щупальця» – тонкі загострені сталеві труби довжиною до ста метрів. «Криниця-восьминіг» через «щупальця» смокче воду у велику площу і замінює двадцять звичайних колодязів.

Вода не тільки кристал життя, вона ще й невтомний тисячерукий працівник. Пробиваючи собі шлях, вода зуміла вирити тисячокілометрові русла річок і глибокі яри. Так чи не може вона сама, без екскаваторів і бульдозерів, вирити штучні річки – канали! Дійсно, навіщо робити глибокі і широкі канали, витрачаючи на це багато праці! Чи не простіше вирити спочатку невелику канавку і пустити по ній воду! Тоненька цівка день за днем буде розмивати береги, поки канавка не перетвориться в повноводний канал. Але скільки часу буде потрібно воді на цю роботу! Може бути, століття! Якої форми вийде канал!

Вчені зробили дуже складні математичні розрахунки. Врахували все: властивості ґрунту, швидкість течії, форму канавки і навіть обертання Землі. Математики сказали: має вийти. Математичні розрахунки перевірили на практиці. Зовсім неглибокою канавою з’єднали русла двох річок і пустили по ній воду. Через три місяці розміри канави збільшились вдесятеро. Повноводний канал довжиною в два кілометри з’єднав річки. Досвід вдався. Перо математика замінило роботу сотень машин.

Але якщо сама річка пересохла, вичерпалась… Як бути тоді!

«Краще зробити родючими шість четвертей посушливої землі, ніж виграти двадцять чотири битви». Важко сказати, чи знав цей вислів древніх персів Олександр Македонський. Але, у всякому разі, полководець, безсумнівно, цікавився землеробством і зрошенням. У своєму щоденнику він записав, що десь у Таджикистані, якщо говорити мовою сучасної географії, селяни посипали попелом свої ділянки землі, щоб в ній сніг танув раніше. Настільки стара ідея в наші дні переростає в ідею планомірного штучного танення льодовиків. Всі річки Середньої Азії беруть початок у горах, і, якщо зима малосніжна, річки міліють, врожаї різко зменшуються. Тим часом льодовики в горах Середньої Азії містять в собі води більше, ніж всі річки земної кулі. Якщо з літаків і вертольотів «припудрити» льодовики вугільним пилом, то почорнілий лід швидко розтане під променями сонця і напоїть водою гірські річки.