Кроки ігуанодона
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Нещодавно поблизу містечка Свонедж на півдні Англії «слідопити» знайшли відбитки 26 кроків, залишених рухомою твариною. Але… чи варто писати про таку дрібницю? Варто, якщо ці сліди були залишені сто п’ятдесят мільйонів років тому, а тварина називається ігуанодон!
Палеонтологи всього світу схвильовані: ніколи ще не знаходили вони такого довгого і безперервного ряду слідів якої б то не було доісторичної тварини. Сліди були знайдені на дні каменоломні під знятим шаром осадових порід. Доктор Чаринг з лондонського Музею природної історії визначив, що вони залишені ігуанодоном, що жив в тому місці Землі, якому через мільйони років судилося стати Британськими островами.
Жахливий звір з пташиною головою і роговим дзьобом, з легкими, майже пташиними кістками, йшов, як завжди, на задніх лапах, тримаючи попереду короткі, що закінчуються копитами передні і тягнучи свій довгий, неймовірно товстий хвіст. У вологому, але міцному ґрунті залишалися глибокі відбитки його трипалих задніх ніг. Гра випадку зробила так, що грунт затвердів і покрився товстим шаром більш м’яких порід, що зберегли всі 26 послідовних відбитків.
Як і личить слідопитам, англійські палеонтологи зуміли зробити із знахідки ряд висновків. Наприклад, вони стверджують, що ігуанодон не просто гуляв, перевалюючись з ноги на ногу, не метався з переляку, а рішуче прямував до якоїсь мети – сліди розташовані строго по прямій. Вчені не втрачають надії дізнатися, куди і навіщо йшов ігуанодон. Справа в тому, що сліди впираються в прямовисну стіну кар’єра, і подальші розробки виявлять, може бути, нові сліди, можливо розкриють драму, що розігралася півтораста мільйонів років тому.
Вчених вражає, що десятиметровий гігант йшов крихітними кроками, кожен раз висуваючи свою лапищу всього на 30 сантиметрів, так що за 26 кроків він пройшов навряд чи дев’ять метрів. Тим часом схожість ігуанодона з кенгуру і з птахом викликає уявлення про швидкість. Може бути, це були обережні кроки зближення двох бійців, останні кроки перед смертним боєм? Можливо, що ми дізнаємося це. Коли?
На жаль, але це залежить ні від нас, ні від доктора Чаринга, ні від Музею природної історії. Розкопки відновляться, коли власник каменоломень вважатиме за потрібне розширити кар’єр в тому напрямку, куди обережно ступав ігуанодон. Вплинути на нього вченим важче, ніж розкрити наміри тварини, померлої 150 000 000 років тому.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.