Малий льодовиковий період: реконструкція погоди минулого
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Так вже повелося, що в багатьох бідах, що чатують на сучасну цивілізацію, нерідко схильні звинувачувати науку, яка нібито випустила джина з пляшки. Особливо якщо йдеться про капризи погоди або великі стихійні лиха.
Але чи не доводилося нам замислюватися над тим, що багато природних катаклізмів, на які так багатий наш час, уже неодноразово переживалися в історії людства? Незвично жаркі, без краплі дощу, з лісовими пожежами і спекотні літні місяці, що призводять до посухи, люті, з рясними снігопадами або, навпаки, зовсім безсніжні зими; урагани і циклони, що змітають усе на своєму шляху, землетруси і повені — все це вже було не раз.
Що ж відбувається із кліматом Землі? Які зміни клімату очікуються у майбутньому? Чи залежить доля нашої цивілізації від мінливості клімату? На жаль, навіть новітня техніка і найдосконаліша організація виробництва не в змозі повністю захистити світову економіку від наслідків екстремальних природних явищ.
Очевидно, будь-який кліматичний прогноз неможливий без детального аналізу клімату минулого. Але чи можна відновити картину клімату Землі протягом останніх тисячоліть? Ця проблема, що хвилює вчених багатьох країн, посилюється тим, що регулярні метеорологічні спостереження ведуться лише близько півтора століття.
Багато робіт, у тому числі й спільна праця метеорологів та істориків переконують нас у тому, що реконструкція клімату далекого минулого під силу сучасній науці.
В результаті аналізу тисяч середньовічних літописів вдалося показати, яка величезна кліматична інформація зосереджена в, начебто, далеких від метеорології історичних джерелах. Літописців, всіх без винятку характеризував глибокий інтерес до природи. Народна пам’ять зберегла відомості про великі стихійні лиха, що випали, і це надало неоціненну послугу сучасним вченим, що відтворюють історію клімату останнього тисячоліття.
Майже до кінця X століття клімат сприяв європейцям. Не було природних катастроф, що призводять до неврожаїв та голоду. Рідко посухи, дощі, повернення холодів навесні та влітку губили праці хлібороба. Було порівняно тепло, а в більшій частині північної півкулі планети встановився малий кліматичний оптимум. Але раптово, як за помахом чарівної палички, щось сталося в природі. «Сильні вітри з вихором», «великі страшні грози», «тяжка посуха» обіцяли зміни. Минуло майже сторіччя, і стало ясно — клімат стає холоднішим.
Частота екстремальних природних явищ наростала з кожним десятиліттям. Чотири місяці тривали безперервні дощі 1143 року. Через два роки знову жодного ясного дня із середини літа до самої зими.
Нестійкість погоди дедалі частіше відзначалася літописцями. То сухість та спека, від яких горіла земля, то сильні морози восени, дощі з громом та блискавками взимку. Але ці кліматичні парадокси можна було вважати цілком терпимими порівняно з тим, що очікувало наступні століття. Тепер кліматологи знають: насувався малий льодовиковий період, той самий, що перетворив квітучу Гренландію, де заснували свої поселення вікінги-мореплавці, на сувору снігову країну. За допомогою літописів удалося простежити, як починалося похолодання.
Найважчим для Європи було, мабуть, XV століття. Роки посух змінювалися затятими дощами та небувалими грозами. Кожна третя зима виявлялася лютою. Голод та епідемії забирали десятки тисяч життів. Смертність була така висока, що живі не встигали ховати мертвих. Розбійники, що з’явилися в багатьох місцях, забирали тільки продукти — «хліб, масло, пшоно, солонину».
Зрозуміло, малий льодовиковий період був не єдиним в історії цивілізації. Але ось і він скінчився. І вже в другій половині XIX століття відбулося чергове потепління, яке досягло свого максимуму до тридцятих — сорокових років минулого XX століття, а потім змінилося буквально на очах новим похолоданням. Чи не звідси нестабільність і мінливість температури, вітрів і кількості опадів, що випадають?
Аналіз величезної кількості документів та історичних матеріалів переконливо доводить: аномалії клімату, екстремальні природні явища мали місце у всіх кліматичних епохах. Але якщо на зорі цивілізації люди були беззахисні перед грізними силами природи, то в сучасну епоху залежність людини від погоди, мінливості клімату значно зменшилася. І щоб убезпечити суспільство від важких наслідків кліматичних флуктуацій, щоб побудувати математично забезпечені кліматичні прогнози, треба передусім відновити клімат земної кулі протягом останніх тисячоліть. Важливий етап цієї величезної роботи пройдено.
Автор: А. Лихачова.