На користь дрейфу континентів
Національне управління з аеронавтики та вивчення космічного простору США останні десять років здійснює проект глобальних геодезичних вимірів під назвою «Динаміка кори». Використовуються космічні засоби, що дозволяють з високою точністю визначати положення різних точок Землі. Роботи ведуться на 20 станціях, розташованих у різних частинах світу, двома різними методами.
Перший з них — довгобазисна інтерферометрія — заснований на вимірі відстані між двома віддаленими радіотелескопами, спрямованими на той самий квазар, вони фіксують інтервал часу між надходженнями сигналу від цього небесного тіла до кожного з таких телескопів.
Інший метод у тому, що наземний телескоп приймає лазерний сигнал, повернутий відбивачами, якими забезпечені супутники. За часом поширення сигналу в обидва кінці визначається відстань до кожного супутника. Все це дозволяє встановити, наскільки віддалені один від одного наземні пункти, причому з недоступною точністю в кілька сантиметрів.
Нещодавно опубліковано результати цих вимірів. Учасники досліджень вважають, що Атлантичний океан розширюється зі швидкістю 1,5 см/рік – Європа та Північна Америка віддаляються один від одного. У той же час Тихоокеанська плита відходить від Північноамериканської щороку на 4 см, а Індоокеанська (що несе на собі Австралію) «вторгається» у межі Тихоокеанської зі швидкістю до 7 см/рік (помилка менше ±1 см/рік).
Подібні висновки потребують додаткової перевірки, оскільки вони засновані на даних лише однієї лазерної станції, що знаходиться в Південній Америці.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.