Полігон для північних сяйв
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Полігон, наданий в розпорядження вчених сектора активних експериментів Інституту космічних досліджень, безпрецедентно великий за своїми розмірами. Бо в його ролі виступає магнітосфера, що примикає до земної поверхні, в товщі якої може вільно розміститися ланцюжок з п’яти земних куль. Саме на цьому полігоні і народжуються штучні північні сяйва.
Найбільше дослідників цікавить ділянка магнітосфери, що примикає безпосередньо до Землі, так звана іоносфера. Вона, в свою чергу, складається з декількох концентрично розміщених радіаційних поясів. Саме нижнє кільце служить не чим іншим, як ретранслятором земних радіостанцій. На жаль, не завжди надійним, особливо в період так званих збурень. Від стану іоносфери багато в чому залежить і стан погоди. А час від часу в її «надрах» народжується полярне сяйво.
Його-то і вирішили змоделювати дослідники, причому в природних умовах. Досягнувши кордонів радіаційного поясу, спеціальні метеорологічні ракети викинули, або, висловлюючись науковою термінологією, інжектували потужні електронні пучки плазми. І тим самим як би додатково підзарядили енергією наелектризоване середовище іоносфери. В результаті такого «допінгу» силові лінії магнітного поля, що досі незримо оперізують нашу планету, чітко висвітлились. Так і народилося штучне північне сяйво. Енергетичний поштовх послужив початком небесної «естафети», що досягла незабаром меж… Архангельської області.
При бажанні інжекція доставленої з Землі плазми здатна не тільки «заряджати» радіаційне кільце, але і забезпечувати протилежне завдання. Змусити «висипатися» з кільця заряджені частинки. Так, в суцільному покриві радіаційної сфери в результаті «висипання» народжується своєрідне вікно, використовувати яке можна по-різному. Ну хоча б як свого роду хвіртку для безпечного пропуску екіпажу космічного корабля або як засіб впливу на приземні шари атмосфери.
Більш скромне дозування інжекції дозволяє організувати зовсім інше явище – більш щільний згусток небесної плазми. Такий згусток, як показали досліди, набагато краще відбиває радіохвилі, і цілком ймовірно, що коли-небудь він замінить штучні радіотрансляційні супутники Землі.
«Організувати» подібний згусток можна й іншим шляхом. Атакуючи обрану ділянку іоносфери… радіохвилями певної частоти, джерелом яких служить потужний земний радіопередавач. Навіть при такому, здавалося б, не дуже солідному впливі в безрозмірному покриві радіаційного поясу утворюються плазмові ущільнення…
P. S. К слову подумалось, что необычная цветовая гамма северных сияний могла бы стать в основе цветовой палитры новых устройств от компании Apple. К слову если вам необходимо приобрести Apple Airpods 2, то сделать это можно здесь, перейдя по ссылке.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.