Вибух – дослідник
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Атмосфера наче кольчуга оберігає нашу планету від усіляких космічних неприємностей — метеоритів, швидких елементарних частинок та різних шкідливих випромінювань. Є й інші, менш помітні оболонки Землі — це магнітосфера та іоносфера. Всі вони схильні до зовнішніх впливів: сонячні спалахи, міжпланетне магнітне поле, та й внутрішнім теж — метеорологічні та сейсмічні процеси, що протікають біля поверхні Землі. І саме ці три оболонки багато в чому визначають погоду на земній кулі, певною мірою впливають на наше здоров’я та настрій. Тому їх треба вивчити, щоб уміти передбачати зміни, а в далекому майбутньому, можливо, навіть впливати на них.
Довгий час за всіма трьома оболонками просто уважно спостерігали, але, як показали останні роки, набагато ефективніші активні керовані дії. Це інжекція пучків електронів чи іонів малої потужності, створення барієвих, літієвих хмар, зондування радіохвилями. Або ще потужніші впливи — виведення в іоносферу і магнітосферу потужних пучків частинок, що змінюють властивості цих сфер, введення значної кількості хімічних речовин, висотні вибухи. Звичайно, перед проведенням будь-якого такого експерименту ретельно розраховуються його можливі наслідки. Встановлено, що найбільш перспективними є експерименти з потужними наземними вибухами — вони схожі на природні процеси, такі як землетруси, виверження вулканів та інші.
Вченими було розроблено проект МАЗА (магнітно-атмосферні зв’язки при сейсмо-акустичних явищах). Вибух майже трьохсот тонн тринітротолуолу було здійснено. Найбільш докладно досліджувалися зміни іоносферних параметрів у безпосередній околиці вибуху. Для цього використовували ефект доплерівського зміщення частоти відбитих радіохвиль, якими ніби промацували іоносферу над місцем вибуху.
За зміщенням частоти судили про рух іоносфери, яка, як виявилося, «вигиналася» під дією вибуху. Крім безпосередньої акустичної ударної хвилі від вибуху, за три хвилини після нього було зареєстровано незрозумілий періодичний сигнал. Пояснень цьому поки що немає.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.