Виверження вулканів і погода
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Г. Г. Лемб з Метеорологічного центру у Великобританії, займаючись вивченням залежності між виверженням вулканів і погодою на Британських островах, прийшов до висновку, що в ряді випадків погану погоду в літній час за останні 400 років можна віднести за рахунок пилу, що потрапив в атмосферу в наслідок «роботи» вулканів в інших районах земної кулі. Цей пил перешкоджає проникненню до земної поверхні сонячних променів.
Наприклад, пил від виверження на острові Балі в 1963 році досяг висоти 5 км, а при вибухах Везувію, як правило, його висота 7-8 км. На великих висотах маси пилу впливають навіть на забарвлення небосхилу і можуть залишатися в повітрі декілька років, поки не опустяться на землю.
При потужному виверженні (яким було, наприклад, виверження вулкана Кракатау у 1883 р.) в повітря піднімається понад 1,5 куб. км пилу. Пил від вулкана Кракатау був підхоплений повітряними течіями і за два тижні обігнув земну кулю.
Логічно припустити, що маси вулканічного пилу здатні впливати на погоду. Важко виділити цей вплив з усіх інших факторів. І хоча зробити це повністю часто виявлялося неможливим, вчений все ж звертає увагу на відповідність між вулканічною діяльністю і поганою погодою.
Наприклад, виверження в 1780- 1840 роках, можливо, і зіграли свою роль, і період похолодання на початку XIX століття був в результаті довгим в той час, як кліматичні тенденції обіцяли потепління.
На думку Лемба, навіть поодинокі вибухи можуть впливати на погоду. У 1916 році, через рік після виверження вулкана Тамбора в Індонезії, спостерігалося незвично холодне літо в Європі і Північній Америці. Приблизно за останні 400 років, з 1555 по 1912 роки, погана погода в літній час завжди відповідала підвищення вмісту вулканічного пилу в атмосфері. Температура в зимовий період, однак, залишалася відносно незалежною від вулканічної активності.
У Нью-Хейвені (США) три найхолодніших літа в період 1780-1960 років завжди супроводжувалися вуалями пилу. У Середній Європі найвища середня річна температура спостерігалася в 1942-1953 роках, коли вміст вулканічного пилу був на найнижчому рівні.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.