Робот-водолаз

Всім, напевно, доводилося читати про роботів, що виконують різні роботи на дні моря. Але … це було у фантастичних оповіданнях. Тепер же штучний водолаз створений і працює. Це – самохідний батискаф з відео камерою замість очей, кліщами-маніпуляторами замість рук, двома гребними гвинтами замість ніг і прожекторами замість кишенькового ліхтарика. Він побудований лабораторією Вітро в місті Сільвер Спрінг (США) і отримав назву Соляріс.

За командою з човна-матки він може занурюватися на глибину до 600 метрів, висвітлювати і оглядати площу, рівну 270 футбольним майданчикам, причому човен стоїть на місці. «Зір» робота такий, що на відстані 15 метрів він бачить трос або кабель товщиною в 25 міліметрів. Якщо ж вода каламутна і очі монітора безсилі, його замінює система ультразвукової локації, яка однаково добре «вбачає» і в прозорій і в каламутній воді і навіть у повній темряві.

Оператор сидить на човні перед екраном монітора або ультразвукового локатора і дає роботу команди. Знайшовши потрібний предмет, робот захоплює його своїми клешнями і піднімає на поверхню. Він легко справляється з предметами, вага яких у воді досягає 3-3,5 тонни.

Для якої ж роботи створена цікава машина? Що вона робить? Бере участь у підйомі затонулих кораблів? Допомагає океанологам вивчати морське дно? Займається підводною археологією?

Ні. Соляріс побудований для торпедної станції Військово-морскогс флоту, розташованої поблизу міста Кейпорт в штаті Вашингтон на півночі США. День у день робот дістає з дна випущені і затонулі торпеди. Втім, скоро такі машини будуть працювати і на півдні США, а саме – в прибережній смузі навколо мису Канаверал. Як відомо, на цьому мисі розташована ракетна база, звідки найчастіше проводяться запуски американських штучних супутників і космічних балістичних ракет. Чи потрібно пояснювати читачам, чому базі, яка повинна посилати ракети в космос, знадобився механічний водолаз, що працює в прибережних водах?