Шановний Баба Яга: погляд на казкового персонажа через призму науки

Згадка такого одіозного імені, як Баба-Яга, викликає в наш час хіба що посмішку. Тим часом ще в позаминулому столітті до нього ставилися аж ніяк не так легковажно. Півтораста сторінок солідної книги «Читання в Імператорському суспільстві історії і старожитностей російських при Московському університеті» відвів Бабі-Язі професор Московського університету О. Потебня. Кілька цікавих сторінок присвятив їй професор Київського університету П. В. Владимиров у «Вступі до історії руської словесності». Знайшов їй місце у своєму «Тлумачному словнику» і Володимир Даль. Словом, цю казкову даму не оминали увагою мужі науки. Втім, стоп! Чому даму? Адже в заголовку «Шановний Баба-Яга!» Значить, не вона, а він! З цього і почнемо з’ясування особистості нашого персонажа.

Вік

Оскільки мова піде про чоловіка, то, думаю, доречні самі відверті зізнання. Наша гіпотеза: вік – від 30 до 100 тисяч років. Заглянемо в той далекий час: кам’яний вік, палеоліт. «Над блакитними горами Алтаю піднімається до неба дим вогнищ. У вогнищі шипить і бризкає соком м’ясо вбитого гірського козла, а серед гарячого вугілля лежить розпечений булижник – матеріал для кам’яних знарядь. Кругом, насолоджуючись теплом багаття, скупчилися наші волохаті предки, чиї широкі плескаті ніздрі вдихають запах смаженого м’яса» (А. Окладников).

Відчули себе в тому далекому минулому? Свіже повітря, здорова їжа, постійно в русі… Але життя обривалося рано (середня тривалість життя чоловіків 18 років). Страшною, нездоланною силою протистояла людині природа. І вірним союзником в сутичці за життя служив вогонь. Три головні турботи були у нашого далекого предка: добути їжу, виростити дітей, зберегти вогонь. Зберігачем вогню ставав, як правило, поранений мисливець.

Ніч. Багаття. Сплять втомлені люди. Навколо світ, наповнений таємничими звуками. Кожен знає: це говорять між собою страшні сили, підступні духи (демони свідомості первісної людини). Доглядач багаття задрімав – вірно, і його зморила втома. Адже підтримувати вогонь – справа нелегка, а вдень ще доводиться доглядати за дітьми… Задрімав – і вогонь згас. Страшна біда для всіх. І найстрашніше покарання одноплемінників – вигнання.

Впевнений, стати вигнанцем більше шансів було у чоловіків. Матріархат брав своє, не випадково серед мешканців лісу явно переважали персонажі чоловічої статі – лісовик, кащей… У їх компанію і потрапляв наш вигнанець. Як не суворі були до нього люди, але хотілося, проте, щоб одноплемінник вижив, «перевиховався». Адже пішовши він вже викупав провину. Як йому там, на самоті? Уява малювала найнеймовірніші історії, і героєм їх був той самий вигнанець – передбачуваний прототип казкової Баби-Яги. Ось і виходить, що вона багато старше будь-якого з старозавітних героїв, їй – десятки тисячоліть.

Вік Яги свідчить про те, що страхали нею не просто покоління людей – більше тисячі поколінь! Якщо спробувати написати точне найменування Яги типу «прапрапра … бабуся», вийде слово завдовжки в десять метрів!

Меню

Його можна «вирахувати» без зусиль. Це переважно плодово-ягідна дієта – що ще міг добути собі самотній вигнанець! Поступово вигнанець дичавіє, здобуваючи риси, що відлякують людей. Принаймні, таким ставав його образ. Їм-то і лякали дітей, які залишилися у вогнища, застерігаючи від самовільних подорожей в ліс, повний небезпек. Так народжувалися прототипи фільмів жахів – казки з жахливо страшним героєм Бабою-Ягою. Причому народна фантазія у творчій силі не поступалася сучасним професійним режисерам.

Доказом того, що Баба-Яга здавна лякала лише дітей, служить, наприклад, такий факт: поїдала вона (попередньо підсмаживши – і тут вогонь, так важко давався він людям) тільки дітей. Випадків поїдання дорослих не встановлено. Більше того, з дорослими, наприклад з добрим молодцем Яга може бути навіть доброю. Але про це трохи пізніше.

Зовнішній вид та оселя

Прямо скажемо, вид малопривабливий. Особлива прикмета – кістяна нога (?). У воїна-інваліда нога могла з часом висохнути. Але чому «кістяна»? Кістка – улюблений матеріал пізнього палеоліту. Археологічні розкопки кажуть, що приблизно 15-30 тисячоліть тому був справжній кістяний вік. Вірно, тоді-то і нога стала кістяною.

Цікаво відзначити, що пізній палеоліт став епохою розквіту художнього мислення. В оригінальному мистецтві пізніх палеолітичних племен химерно співіснує правда і вигадка, реальність і фантазія, колишнє і мрії. Стіни печер, цих найдавніших картинних галерей, поцятковані химерними малюнками, що відкривають дивовижний світ наших пращурів.

Поступово Яга отримує постійну прописку в особливій хатинці (звичайно ж, побудованій в уяві людини). Думаю, це сталося в ту пору , коли вперше була вирішена житлова проблема – людина «переїхала» з печери в побудоване житло. Ймовірно, ні вікон, ні дверей воно ще не мало – треба ж було убезпечити себе від дикого оточення! Робився лише вузький лаз, що закривається зсередини. Чи не тому й хатинка Яги «без вікон, без дверей»?

Ні, не все піддається поясненню! Звідки, наприклад, курячі ніжки? Що за домобудівні примхи? Болота, топи, повені? Або просто вигадлива фантазія, жарт?

Скількох же людей і поколінь вберегла Баба-Яга від підступності і смертельних небезпек лісу, жертвуючи собою, приймаючи на себе тягар не скоєних нею злочинів (наприклад, звинувачення її, вегетаріанки, в людоїдстві), стаючи все більш страхітливою!

Йшли роки. Нові вигнанці змінювали колишніх, змінювався і «склад злочинів». Незмінним поки залишалося покарання, «вища міра» первіснообщинного ладу – вигнання. Але вона ж залишала і надію. Начебто не міг не загинути чоловік в тому лісі, а він, дивись, повертався. Воскресав із мертвих? Чим не диво! Яга знала «живу» і «мертву» воду, могла вершити те, що іншим не під силу. Вона ставала берегинею секретів життя.

Люди ж, які усвідомили, що вижити можна лише колективом, розуміючи всю тяжкість самотності вигнанців, стали скрашувати їх життя, заселяючи казковий ліс все новими мешканцями: лісовиками, відьми, марами, водяними, Кащеями. Тут людина демонструвала дивовижну вигадку, завидну кмітливість, дивовижне лукавство. Створений фантазією світ мешканців лісу став фольклорним пам’ятником духу людському.

Розвивалося суспільство людей розумних, а разом з ним йшла по шляху прогресу, постукуючи кістяний ногою, Баба- Яга.

Соціальне походження

Нові часи – нові страхи. Кожна епоха привносила щось нове і в образ Яги. Несподівано вона стала жадібною. Навколо хатинки раптом з’явився паркан. Навіщо він? А запор на воротах, черепа на паркані та інше. Людство увійшло в епоху майнової нерівності, з’явилася приватна власність, і перед Бабою-Ягою постали нові проблеми. Большуха над відьмами (так іменував її В. Даль) треба б поберегти свої скарби. Ось і домальовували їй замки. Причому запор на воротах (зверніть увагу!) – з кістки. Примітивний. Більш символічний, ніж справжній. Так було, ймовірно, і у людей. Спочатку такого «покажчика», свого роду табу, вистачало. Потім з’являться слова типу «не вкради» і необхідний притому хитрий замок. Баба-Яга стає главою лісу, першою з відьом, поступово посівши лісовий трон, встановлює прямо-таки монархічні порядки.

Так само і черепи на паркані. Їх сила не у фізичному впливі. Фортецю Яги можна було легко взяти, перемахнувши через паркан. Але паркан, прикрашений черепами та ще з вогняними очима, – це може зупинити і натовп, втримає силою страху. Ось вона, ефективність психологічного впливу. І ще одна грань образу: Яга – лютий бюрократ. «Я не люблю, – каже вона Василині Прекрасній, – щоб у мене сміття з хати виносили, і занадто цікавих їм!».

Яга мандрівниця

Люди почали освоювати нові території, налагоджувати зв’язки з собі подібними. Слідом за ними стала подорожувати і Яга. Але як їй подорожувати з кістяний ногою? Та ще по небезпечних хащах, по болотах. Літати, чи що? І вона полетіла…

Відомий дослідник первісних релігій Л. Я. Штернберг підмітив, що на шабаш відьом – «урочисті збори» мешканців лісу – всі літали. Руські відьми і Баба-Яга, писав він, носяться в небі в залізній ступі (котлі – хмарі), поганяючи товкачем або костуром, замітаючи слід помелом. При цьому піднімається небувалий шум: земля стогне, вітри виють, а духи нечисті видають дикі крики.

Назва

Йшли низкою століття і тисячоліття. Люди вже створили собі богів. З’явилися Яхве, Будда, Ісус Христос і Аллах. Русь наближалася до свого хрещення. Цей факт став поворотним у біографії Баби-Яги. До сих пір вона не мала імені, настільки добре знайомого тепер всім (і Ягою, і Бабою ми називали її умовно), існувала під різними іменами. Мені розповідали, наприклад, що в селі Горобини Калінінської області, поблизу станції Бовражій, малюків лякають місцевим лісовиком – Яшкою Шанінським. В інших місцях були, ймовірно, свої лісовики з іменами і прізвищами. Проте ось що чудернацьке. Брокгауз і Ефрон у своїй знаменитій енциклопедії звернули увагу на фонетично близьке звучання схожих з Ягою імен персонажів польських, словацьких і чеських казок! Баба-Яга – слов’янка?

Професор Київського університету П. В. Владимиров в кінці 19-го століття так і писав : «Слов’янське походження «Яги» відображається в казках і повір’ях всіх слов’ян: чеська, словацька Єжи-баба»… Ще раніше А. Потебня підмітив: співзвучні Язі Едза у поляків, Енжі-баба у словаків, Їду-баба у чехів, едзінка, галицько-руське язя. Значить, слов’янка? Але от російський дослідник С. А. Токарєв знаходить персонажів, схожих з Бабою-Ягою в німецькій і грецької міфології. Виходить, Баба-Яга, як зауважив В. Я. Пропп. – Явище міжнародне. І причиною тому… християнство, що змінило цілі сонми місцевих богів, ідолів, лісовиків і кам’яних баб. Так, була і кам’яна баба – некое исчадье давньої темряви» (І. Бунін ).

Інтернаціональну природу Яги допомагає зрозуміти підказка А. В. Луначарського, вона ж допомагає визначити і стать. Поширене ім’я може бути пояснено так: бог Яхве, або скорочено Ягу. Це одне з найменувань бога в Старому завіті. У російському синодальному перекладі ім’я Яхве замінено на “Господь”. Стародавні ж отримали ім’я Господа з «першоджерела». Вони чули і Яхве, і Ягве, і просто Ягу…

Але чому Бог знаходить настільки дивне, прямо скажемо, страшне обличчя? Може бути, все пояснює процедура впровадження християнства – насильство, руйнування звичних стереотипів життя, мислення людей? І чим сильніше було насильство, чим сильніше пригинали до землі перед новим, чужим богом, тим більший страх і одночасно протест виростав у слов’янській душі. Ягу ставав найнебезпечнішим ворогом язичників, найстрашнішим з них. Лякати починали тепер вже ним. Дітей лякали не просто чудовиськом, що мешкало в лісі, а суворим Богом, чомусь дуже схожим на раніше відому Ягу (тільки наголос на першому складі).

Так з кінця X століття вигадливо переплітаються в переказах і в народній свідомості, з одного боку, звична байка про страховисько в лісі, а з іншого – новий Бог, серед численних імен якого виразно чується співзвучне Язі, Ягу. Ось і хрестили майже що рідну Бабу-Ягу, бідну, здичавілу лісову істоту. Хрестили ім’ям Бога, ненависного старій, язичницькій Русі. А Баба-Яга залишилася хіба що символом нескореного язичництва.

Тепер ви переконалися: Яга – чоловік. Ось вже тисячу років він ховається під жіночими строями. За таку старовину Яги говорять наступні факти. У 1-му Новгородському літописі під роком 1200-м згадується «Ягініця» – прізвисько, відповідне русалці, упирю, водовику і т. п. Назви ЄГА-баба , баба-ягая , баба-юга, Ягічна Яга – бовна сходять, зазначав професор П. В. Владимиров, до XII століття.

Що ж добігає кінця наше історико-детективне “розслідування”. Порок пізнаний, ми оголошуємо йому про це. Ховатися довше безглуздо! Вдалося встановити не так вже й мало. Якби ми стали заводити на Бабу-Ягу «особовий листок з обліку кадрів», ми заповнили б у ньому багато граф: ім’я, по батькові, вік, стать, рід занять, соціальне походження, місце прописки, наявність родичів за кордоном, виїзди (вильоти) Яги до них на шабаш, наявність транспортних засобів та права на їх водіння (жодної аварії за століття!) і т. д. Відомо, коли вона змінювала прізвище… Це означає, що ось-ось ! ми зможемо підняти стопку брусничного морсу (улюблений Яговий напій) за тисячолітній ювілей її ім’я наречення.

Автор. Бабій Йог.