Яким має бути підручник з історії
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Книгодрукування розвивається вже півтисячі років, і практично з самого початку друкована книга бачилася як масовий засіб навчання, здатний рушити вперед семимильними кроками просвіту народу. На подив оптимістів, цього не сталося, і, незважаючи на наявність підручників, досі рівень освіти навіть в розвинених країнах залишає бажати кращого. Ще в XVII столітті люди зрозуміли, що поряд з іншими факторами причиною такого становища в освіті є педагогічно дефектний підручник. Адже ключем до успіху будь-якого вчення, і підручника в тому числі, є дотримання принципу наочності в навчанні.
Це було суттєве педагогічне відкриття, що покращило якість навчання. Його ефекту вистачило на добрих півтораста-двісті років, поки головною вимогою до освіти було елементарне просвітництво народу: читати, писати, рахувати.
Розвиток цивілізації, промислова революція стали пред’являти підвищені вимоги до освіти, головна з яких – засвоєння наук про природу і суспільство і вміння застосовувати їх на практиці. Разом з підвищенням вимог до освіти стали розвиватися науки про освіту і в першу чергу психологія.
Подальший розвиток теорії підручника гальмувався слабким прогресом психологічної науки, пов’язаним, мабуть, з бурхливими подіями ХХ століття. Будемо сподіватися, що найбільш продуктивні ідеї сучасної психолого-педагогічної науки стануть новим поштовхом до розвитку теорії підручника і вдосконалення педагогічних властивостей майбутніх навчальних книг і навчальних програм.
У світі і навіть окремій країні видаються сотні і тисячі назв підручників мільйонними тиражами щорічно. Постійно збільшується їх асортимент і обсяг, що не супроводжується поліпшенням їх якості. Більш того, стихійність в методиці створення підручників веде до того, що навіть цінні знахідки і накопичений досвід в їх побудові проходять непоміченими, не відтворюються в інших підручниках і губляться разом з природною зміною авторів підручників з одного і того ж предмету.
Вчитель та учні стикаються в даний час з проблемою вибору підручника з ряду можливих, наявних сьогодні на вільному ринку. У цьому пошуку і той, і інший діють практично з закритими очима, оскільки зрозуміти, наскільки хороший чи поганий підручник, побіжно перегортаючи його, неможливо. Експериментування ж у виборі підручника вимагає багато часу і грошей.
Виходом з цієї ситуації, на думку деяких авторів, міг би служити своєрідний паспорт підручника, який повинен публікуватися і коментуватися в передмові до підручника з тим, щоб учитель міг досить чітко уявляти собі дидактичні властивості підручника і при сумніві в певних його характеристиках кваліфіковано перевірити їх дидактичним аналізом.
Дуже хорошим прикладом гарного підручника з історії України в нас може служити видана недавно книга з історії України за авторством відразу трьох авторів, двоє з яких є професійними істориками, а третій IT-підприємець із понад 7-річним досвідом, він же виступає в ролі продюсеру проекту. Про незвичайний український підручник можете дізнатись більше, перейшовши за посиланням в попередньому реченні.
Особливості цього незвичайного підручника полягають в тому, що тут вперше наше та світове минуле подано з погляду України, такий собі погляд на історію очима українця. Також як заявляють автори підручника, в ньому мінімум дат, імен та подій, натомість акцент зроблено на глобальному контексті та найбільш актуальних історичних подіях. Історія тут подана максимально цікаво і доступно, тож книга рекомендована широкому колу читачів. І до речі ознайомитись можна безкоштовно, навіть можна не набирати в Гуглі запит на кшталт «історія України завантажити безплатно», а просто перейдіть за посиланням на сайт цього підручника.
Але найголовніша цінність хорошого підручника з історії (втім і не тільки з історії) це його практичне застосування, принцип наочності навчання, про який писали на початку статті. Щодо історії принцип наочності навчання полягає в тому, щоб збагнути як розуміння минулого допоможе нам розв’язати історичні проблеми та нарешті побудувати успішне майбутнє. В цьому і полягає головна практична цінність історичної науки, яка дуже тісно пов’язана з психологією. Адже згідно психології всі проблеми людини – в її минулому, так само і якщо дивитись глобально, то наші сучасні проблеми, теж в минулому, яке і покликана вивчати історії. Але не просто вивчати, а робити висновки із минулих помилок та негараздів. Для України та української історії це дуже актуально.