Чому зникли багато видів тварин

Ще 15 тисяч років тому природа Північної Америки рясніла великими ссавцями — мамонтами, гігантськими лінивцями, шаблезубими тиграми, доісторичними верблюдами та кіньми. Але за невеликий термін – близько тисячі років – усі вони зникли. Досі палеонтологи, знаходять величезну кількість кісток цих тварин, ламають собі голову — що могло стати причиною їх вимирання? Як можливі причини вказувалися такі: різка зміна клімату, екологічна катастрофа як наслідок посилення вулканічної діяльності тощо.

Нещодавно з’явилася нова гіпотеза, яку висунув професор університету Арізони Пол С. Мартін. Катастрофу викликала людина, стверджує він, яка всіх цих тварин просто винищила. Не може бути випадковістю, що всі живі істоти зникли саме в той період, коли на Північноамериканському континенті вперше з’явилася людина.

Але чи могла первісна людина, озброєна лише списом, луком та стрілами, ліквідувати за порівняно невеликий термін таку кількість звірів? Для підтвердження своєї гіпотези Мартін залучив двох союзників: комп’ютер та свого колегу, який займається біологічною статистикою. Обидва вчених склали програму, яка математично моделювала популяції людини і тварин у Північній Америці 15 тисяч років тому. Тоді, як відомо, на місці нинішньої протоки Берінга існував перешийок, що з’єднував Чукотку з Аляскою. Цим мостом на Аляску і перейшли люди, що стали першими американцями. Скільки їх було?

Професор Мартін припускає, що всього близько ста людей. Потрапивши у родючі області зі сприятливим кліматом, популяція почала швидко зростати, так що можна навіть говорити про демографічний вибух. При щорічному прирості населення в 2,4 відсотка, як це передбачає математична модель, за 293 роки кількість жителів з однієї сотні збільшилася до 300 тисяч осіб.

Скільки ж тоді було тварин? Щоб визначити вихідну величину, використали метод аналогії. В даний час в національних парках Східної Африки щільність розселення великих ссавців майже гранична і вище піднятися не може. Тому ймовірну щільність проживання в Північній Америці прирівняли до даних національного парку Серенгеті в Танзанії. Вийшло, що на всьому континенті не могло жити понад 100 мільйонів екземплярів. І не дивно, що протягом небагатьох поколінь усі ці 100 мільйонів тварин стали здобиччю 300 тисяч відважних мисливців кам’яного віку.

Пояснити це можна тим, що тваринний світ Північної Америки людину зовсім не знав. Людина з’явилася несподівано, і тварини не встигли виробити якихось захисних рефлексів, щоб пристосуватися до небезпечного сусіда.

Чи це так було насправді? Деякі палеонтологи стверджують, що математична модель Мартіна у разі виглядає дещо схематично. Але хоча комп’ютер і не довів з повною достовірністю, що це масове винищення тварин справді мало місце, він встановив, що воно могло статися.