Цікаві наукові факти про собак
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Собака не тільки найближчий «друг людини» серед представників тваринного світу, але і поряд з дельфінами, кішками, мавпами, кіньми і слонами один з найрозумніших представників наших «братів менших». Тому не дивно, що вчені не один десяток років займаються науковим вивченням собак, їх поведінки, звичок, здібностей. У нашій статті ми розповімо про найцікавіші наукові факти про цих улюблених багатьма вихованців.
Чому собаки гавкають
Гавкіт собаки може мати багато причин. Однозначно при його допомозі вони спілкуються один з одним, проявляють свої емоції, а часом і просто висловлюють, таким чином, само експресію – найбільш яскравий приклад гавкання собак на Місяць, з цією особливістю собак здавна пов’язували безліч легенд.
Зоологи при вивченні собачого гавкоту виявили, що еластичність голосових зв’язок дозволяє собакам змінювати тембр гавкоту, надаючи йому кардинально різний сенс. Ясно, що гавкання на підозрілого незнайомця помітно відрізняється від радісного гавкоту при поверненні господаря, але часом і більш-менш схожий собачий гавкіт в різних ситуаціях може мати різний сенс, невловимий для людського вуха. Зоологи різних країн світу детально вивчають собачий гавкіт, записують його на плівки, аналізують амплітуду і частоту звуку. Але поки не вдалося досконально проникнути в таємницю собачого гавкоту. Однозначно одне, гавкання собаки є їх важливим засобом комунікації.
Часом гавкіт може говорити і про якісь проблеми із здоров’ям вашого улюбленця. В будь-якому випадку задля профілактики хвороб собаки потрібно регулярно навідуватись до ветеринара (ми можемо порекомендувати гарну ветеринарну клініку realvet.com.ua/).
Як бачить собака
Загальновідомим є той факт, що собаки не розрізняють деякі з кольорів, які бачить людське око, багато хто думає, що у собак «чорно-білий» зір. Насправді це не зовсім так. Так собаки дійсно не розрізняють багатьох кольорів, які бачимо ми, люди. Але, тим не менш, вони здатні бачити щось, що невидимо для нас: магнітне поле Землі та ультрафіолет. Зі звичних нам кольорів собаки розрізняють синій, зеленувато-жовтий і просто жовтий. А ось червоний, зелений і помаранчевий кольори для них, на жаль, недоступні. Також собака має краще розвинений периферичний зір, враховуючи той момент, що очі у неї розташовані з боків голови, а ось гострота зору собаки становить всього лише 20-40% від гостроти зору людини. Втім, гострий зір собакам і не потрібний, так як вони куди більше покладаються на гострий нюх – в різноманітному світі запахів собаки дадуть нам величезну фору.
Чи хороший у собак слух
Слух у собак відмінний, і разом з нюхом з лишком компенсує слабкість зору. Гострий слух, це біологічна перевага, що допомагає собакам протягом тисячоліть. Собака може чути на відстані в чотири рази більше ніж людина. Гострому собачому слуху сприяють 18 м’язів, відповідальних за рух вуха. Для порівняння у людини за рух вух відповідає тільки 6 м’язів. Крім самого звуку собаки чують і його частоту.
Чому так багато різних порід собак
Карликова чіхуахуа і гігантський сенбернар настільки несхожі один на одного, що часом навіть не віриться що це представники одного біологічного виду. За даними англійського клубу собаківництва “The Kennel Club” у всьому світі є 219 порід собак, не рахуючи гібридів, численних змішаних порід і не менш численних дворняжок, яких взагалі важко віднести до тієї чи іншої породи. Звідки взялася така велика різноманітність різних порід, що володіють різними якостями і навіть характерами і темпераментами.
Виною всьому людина, згідно археології наш далекий печерний предок приручив першу собаку приблизно 14000 років тому, в епоху неоліту (нового кам’яного віку). І саме собака була першою твариною, яку приручила людина, кішки, коні, інші тварини були приручені пізніше. А приручивши собак, що мають віддалену спорідненість з вовками, люди стали їх розводити і при цьому під час розведення виділялися важливі гени, що відповідають за ті чи інші собачі якості. Одних собак розводили, щоб робити з них вірних сторожів, інших використовували як помічників на полюванні, адже завдяки відмінному нюху собака може за версту відчути здобич. З собак робили гончих, ловчих, сторожів, а коли з’явилися перші розвинені цивілізації, з’явився і клас багатих людей: вельмож, аристократів, для них теж виводилися більш домашні, декоративні породи собак.
Активне собаківництво процвітало ще за часів Римської імперії. Наприклад, за наказом римського імператора Клавдія імперські кінологи вивели породу ротвейлера, ці собаки супроводжували римські легіони в походах і заодно охороняли стада худоби, які легіонери вели з собою для свого харчування.
Собаки – справжні друзі людей
За століття нашого співіснування собаки показали себе відданими і вірними друзями, незамінними помічниками, історії відомо безліч випадків коли собаки рятували людські життя. Про великий внесок собак в людську культуру ми вже писали в статті «Навіщо потрібна собака» , на завершення наведу маленький уривок з неї ж:
«Собака – друг людини», – повторюючи цю прописну істину, нам є про що згадати: про потопаючих, яких витягли з води водолази-ньюфаундленди; про похованих в Альпах під сніговими обвалами і розкопаних сенбернарами; про тих, кого допомогли знайти і винести з палаючого будинку собаки-пожежники… про лайку на ім’я Балт, що доставила в селище на Алясці протидифтерійну сироватку, що дозволило лікарю повернути до життя десятки хворих (Балту поставлено пам’ятник). Про Діка, шотландську вівчарку, яка під час Другої світової війни розшукала 12 тисяч мін і виявила за годину до вибуху потужну бомбу, і про тисячі безіменних собак-міношукачів, що зберегли життя безлічі солдатів.
Ми згадуємо про Фрама, ватажка собачої упряжки, який поховав себе в крижаній пустелі поруч зі своїм другом Георгієм Сєдовим. Про Боббі з Грейфрайерса, шотландського тер’єра, який прожив роки на могилі свого господаря.
Але, може бути, пора згадати і про те, що дружба — поняття обопільне? І якщо собака — друг людини, то ж і людина повинна бути другом собаки?
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.