Де живе Змій Горинич?
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Дуже може бути, що це не просто фантазія. Тобто змія самого ніхто ще не ловив, але от є така акула по імені цеторінус максимус… Це друга за величиною акула у світі. Не раз вдавалося ловити акул майже до п’ятнадцяти метрів завдовжки і вагою до чотирьох тонн. Не люблять вони плисти поодинці, норовлять всією компанією. Іноді акули пливуть по десятку в кільватерному строю на неглибокому місці, виставивши з води свій двометровий плавник. Точні, узгоджені руху вишикуваних в потилицю акул виробляють, за словами очевидців, враження справжнього змія.
Хоча цеторінус максимус і не Змій Горинич, загадок з ним пов’язано чимало. Наприклад, чому на кожного виявленого взимку припадає мало не сотня «літніх» цеторінусов? Що, вони взимку полохливіші, скромніші?
Лондонський зоолог доктор Л. Харрісон Меттьюз, який багато років вивчав акул, недавно спробував довести, що ці акули сплять в морській безодні, немов ведмеді у барлозі. Цеторінус хоча і акула, зовсім не хижак. Він харчується планктоном, мікроскопічними рослинами і крихітними тваринами, плаваючими поблизу поверхні моря.
Зуби у цеторінусов відповідають їх вегетаріанському способу життя: вони всього в п’ять міліметрів завдовжки. Це у таких-то багатотонних гігантів! І стоять вони в сім рядів, утворюючи щось на зразок грубого рашпіля. У кожній з десяти зябрових щілин цеторінуса стирчить по тисячі довгастих виступів. Це спеціальні зяброві гребінки, за допомогою яких він відфільтровує планктон з води.
Як тільки акула відкриє пащу, гребінки піднімаються, і планктон разом з водою проходить, як крізь сито. Коли паща захлопнеться, гребінки опускаються, вода йде в зябра, а планктон, обволікається спеціальним слизом та проковтується.
За літо цеторінус пожирає планктон тоннами і начисто зношує свої гребінки. У акул, яких вдавалося ловити взимку, на цьому місці в зябрах знаходили одні тільки потертості. Як же прогодуватися їм взимку? А ніяк. Припускають, що акула впадає в сплячку, намагається не випливати на поверхню, ховається на дні в затишних каньйонів, яких багато, і підводних шельфах, що оздоблюють всі материки.
Обмін речовин у акул в цей час, як у бабаків або ведмедів у барлозі, падає до мінімуму. І тільки ростуть нові зяброві гребінки.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.