Динозаври жили колоніями

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Під час розкопок, проведених в урочищі Віллоу-Крік, на території американського штату Монтана, вперше встановлено, що качконосі динозаври — гадрозаври — відкладали яйця в заздалегідь споруджене ними гніздо та виходжували своїх дитинчат. Палеонтологи виявили скам’янілі останки одинадцяти дитинчат таких динозаврів та безліч уламків яєць, зосереджених у гнізді, явно спеціально підготовленому батьками. Останки ще чотирьох таких особин було знайдено поряд.

Гніздо гадрозавра являло собою овальне поглиблення діаметром близько двох метрів і максимальною глибиною 75 сантиметрів, вирите серед осадових порід пізнього крейдяного періоду (70—75 мільйонів років тому). Розміри тіла знайдених тут копалин гадрозаврів досягали метра. Їхні скелети явно належали дитинчатам, але, судячи з зношеності корінних зубів, вони на момент загибелі вже деякий час харчувалися самостійно.

Пізніше палеонтолог Джон Хорнер виявив у тій же місцевості, де було зроблено першу знахідку, ще сім гнізд, що належали також гадрозаврам. В одному з них знову знайдено останки дитинчат, але менших розмірів (близько п’ятдесяти сантиметрів), у решті — безліч уламків яєць. Розташовані гнізда з відривом близько семи метрів один від одного, не більше одного шару осадових порід. Тому Джон Хорнер зробив висновок: тварини існували в один і той же час і вели колоніальний спосіб життя, подібний до того, який і нині властивий деяким плазунам і птахам.

Усі гнізда споруджені на мулистих горбках заввишки півтора метри. Загалом у цьому невеликому урочищі їх не менше сорока, причому вони належали лише одному виду гадрозаврів.

Цей вид ящерів, очевидно, був найчисленнішим серед сухопутних хребетних травоїдних 65-95 мільйонів років тому, тобто до загального катастрофічного вимирання всіх динозаврів. Гадрозаври належали до загону птахетазових, що мають здатність швидко пересуватися на двох задніх кінцівках. Розміри їх досягали десяти метрів заввишки, важили вони три-чотири тонни. Хвіст гадрозавра був сплющений з боків, пальці на ногах забезпечені перетинками, що, можливо, дозволяло їм вести земноводний спосіб життя в болотистій та озерній місцевості.

Віллоу-Крік обрали для життя й інші, дрібніші динозаври — гіпсілофодонти, які також належать до загону орнітоподів. Тут виявлено десять їхніх гнізд, у яких знаходилися численні уламки яєць. Останків дитинчат не знайдено. Ймовірно, молодняк гіпсілофодонтів залишав своє житло невдовзі після появи на світ. Можливо, що батьки утримували їх у «яслах», поряд з колонією виявлено скупчення останків дванадцяти маленьких (від п’ятдесяти сантиметрів до півтора метра) гіпсілофодонтів.