Дивні звичаї реобатрахуса

До недавнього часу про існування реобатрахуса силуса ніхто і не підозрював. Коли ж цей вид жаби був виявлений в річечках і струмочках Австралії, у людства виникли нові турботи. Якщо не у всього людства, то, скажімо, у тій його частині, що зветься зоологами і вивчає земноводних. Належало досліджувати будову, спосіб життя і звичаї цього новачка, зарахованого в списки населення планети. Цим і зайнялася група фахівців з музею штату Південна Австралія. Після тривалих «польових робіт», а просто — лазіння по болотах і лову там істоти, що досить рідко зустрічається, з лабораторії на тихій вуличці містечка Норт-Терас понеслося гучне булькання і квакання: жаби вирішили обзавестися сім’єю.

Тут-то і з’ясувалися інтимні подробиці з життя реобатрахуса силуса. Виявилося, що після того, як ікра запліднена, самка ковтає її. Ковтає, але не їсть! Анатомічне дослідження показало, що черевна порожнина цієї жаби дуже велика і по весні наповнюється якоюсь подобою яєчного жовтка. Тут ікра «відлежується» протягом довгих тижнів. Свого часу з неї вилуплюються пуголовки і росте компанія молоді в шлунку матінки-жаби. Нарешті молодняк завершує проміжну стадію – пуголовок позбавляється хвоста. Пора і на білий світ вибиратися. Мати вивергає діток з рота, і вони починають самостійне існування.

Дізнавшись про настільки рідкісний звичай реобатрахуса, зоологи здивувалися: а як же шлункова секреція, як перетравлення їжі? Адже шлункові соки повинні розчинити ікру, їм адже що їжа, що потомство — все єдине. Дослідження показали, що за сигналом гормональних органів у самки-жаби повністю зникає апетит. Поки ікра або пуголовки в шлунку — ніякого перетравлення, ніякої їжі. Зате вже варто діткам вистрибнути з пащі матері — тримайтеся, всі навколишні комарі і москіти!