Домашні… капібари
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Чи відомо вам, що корпінчо, капрінчо, капугна, пончо, чигуіре – одна і та ж тварина? Проте більше її знають під іншими назвами: у європейців — просто як водосвинку, а на батьківщині, в районах Центральної та Південної Америки — як капібару.
Це найбільший у світі гризун (довжина тіла близько півтора метра, вага до шістдесяти кілограмів). На вигляд він нагадує добре відому всім морську свинку, тільки з більшою по відношенню до тіла головою.
На своє нещастя, капібари мають смачне м’ясо, і тому люди полюють на них. Оскільки в природних умовах вони зустрічаються дедалі рідше, то подекуди їх намагаються розводити. У Венесуелі, наприклад, є спеціальні ранчо, на яких капібар розводять як овець, причому на деяких містять до десяти тисяч голів. Економісти підрахували, що капібар утримувати вигідніше, ніж овець чи кроликів.
Незважаючи на жахливі різці, тварини неагресивні, швидше, навпаки, лагідні і навіть ласкаві. Вважають, що їх з успіхом можна розводити в низці країн Центральної та Південної Америки і що надалі спосіб розведення капібар на ранчо прогресуватиме.