Гідра проти енцефаліту

Довгий час енцефаліт був бичем для жителів південної частини штату Каліфорнія. У вологому субтропічному кліматі москіти відчували себе чудово. А з ними і мікроорганізми, які живуть в їх тілі і мають здатність, проникаючи через кровоносну систему людини в мозок, викликати в ньому запальні процеси.

Перелом настав після винаходу інсектицидів: чисельність москітів – переносників хвороби – різко скоротилася, і випадки енцефаліту стали рідкісними. Здавалося б, перемога. Звичайно, перемога, але неповна і неостаточна. З’явилися москіти і зі стійким імунітетом до інсектицидів. Їх популяція розмножилася, і енцефаліт почав повертатися. Стало очевидно, що хімія не всесильна.

Інші шляхи – біологічні – почав шукати американський вчений Говард М. Ленхоф з Каліфорнійського університету. Він звернув увагу на те, що якщо не у самих москітів, то хоча б у їх личинок чимало ворогів. Мабуть, головний серед них – гідра прісноводна. Цей крихітний поліп живе, прикріпляючись до підводних каменів або рослин. А своїми довгими, щодо її загальних розмірів звичайно, щупальцями гідра спритно хапає та суне в «рот» все живе, що може бути туди засунуте: личинки комах і в першу чергу москітів – її улюблені ласощі. А раз так – гідра наш союзник!

У лабораторії Хоуарда М. Ленхофа для гідр був влаштований справжній розсадник. І кожну десяту відправляли на випробування: перевіряли її апетит до личинок в найрізноманітніших умовах. Іспити гідри витримали на «відмінно». Просто важко було придумати обстановку, в якій вони відмовлялися б від улюбленого меню.

Зараз вже йде підготовка до великомасштабного практичного використання нової зброї проти москітів. Гідр вирощують в «напівфабричних» умовах, мало не на конвеєрі.