Горностай – маленький хижак

Горностай – маленький, але надзвичайно швидкий і моторний пухнастий звір з родини куницевих. Примітний він, перш за все, тим, що саме його зобразив на своїй картині найвеличніший з художників людства – геніальний Леонардо да Вінчі. На його картині «Дама з горностаєм» цей звір покликаний підкреслювати моральність і високу моральну красу Цецилії Галерони – власне шляхетної дами зображеної на картині. Здавна горностаї були символом монаршої влади, і навколо них складалося безліч різноманітних міфів та легенд. У нашій статті ж ми поговоримо про зоологічні звички цих цікавих звірків – горностаїв.

Опис, будова, характеристика

Горностай – дуже маленька тварина, довжина його тіла становить всього близько 30 см. Також ще 12 см припадає на довгий хвіст горностая. Саме тіло цього звірка має подовжену форму, а лапи у нього навпаки короткі. Проте, короткі лапи горностая дозволяють йому порівняно швидко бігати, а також лазити по деревах.

Витягнуту шию горностая вінчає трикутної форми голова з невеликими округлими вухами. Незважаючи на те, що вуха горностая маленькі, цей звір володіє відмінним слухом, як втім, зором та нюхом.

В середньому вага горностая становить близько 260 грам. При цьому самці зазвичай в два рази більше самок.

Та сама картина Леонардо да Вінчі – «Дама з горностаєм».

Горностаї володіють дивовижною здатністю змінювати своє забарвлення в залежності від пори року. Так взимку горностай стає повністю білим, своїм забарвленням практично зливаючись з навколишнім снігом. Подібна колірна мімікрія допомагає цим звіряткам, як більш успішно полювати, так і самим ховатися від інших більших хижаків. Також хутро горностая в зимовий час стає особливо густим та м’яким, сильніше зігріваючи свого господаря.

У літній час горностай перевтілюється: його хутро рідшає, стаючи більш жорстким і рідкісним. Змінюється і його забарвлення, верхня частина тулуба тварини стає рудувато-бурою, а нижня – жовтувато-білою. І тільки кінчик хвоста в будь-який час року залишається чорним.

Весна і осінь – пора перехідного періоду для горностая, у цей час ці звірі линяють, при цьому навесні линька горностая починається з голови, потім тіла, потім вже хвоста, а восени все відбувається в строго зворотному порядку.

Відмінсть від ласки

Часто горностая плутають з іншим звіром – ласкою, яка дійсно дуже на нього схожа. Давайте ж розберемо в чому відмінності ласки від горностая.

• Горностай трохи більше ласки.
• Горностай має завжди чорний кінчик хвоста, у ласки ж хвіст завжди одноколірний з тілом. Також хвіст у горностая довший, ніж у ласки.
• Хутро горностая більш пухнасте і відповідно має більшу цінність, ніж хутро ласки.
• Нарешті горностай полює на більш велику здобич, ніж ласки.

Ласка та горностай.

Тривалість життя

Скільки живуть горностаї? Максимальна тривалість життя горностая досягає 7 років. Однак у природних умовах рідко який звір доживає до старості, так як на їх життя сильно впливає чисельність їх кормової бази. Перебуваючи в несприятливих умовах, горностаї живуть всього 1-2 роки.

Місцепроживання

Де живе горностай? Ареал проживання горностая досить широкий – це практично вся північна півкуля нашої планети. Горностаї мешкають в Північній Америці на території Канади та в північних штатах США, також на півночі Євразії. Горностаї мешкають переважно в лісостепу, тундрі, річкових долинах і тайзі.

Цікавий факт: Горностаїв якось спеціально завезли в Нову Зеландію, щоб вони скоротили тамтешню популяцію кроликів, відомих своєю плодючістю. Але нічого доброго з такого експерименту не вийшло, так як, розмножившись у Новій Зеландії, горностаї стали нищити не тільки кроликів, але і багатьох рідкісних місцевих птахів, зокрема новозеландську птаху ківі, занесену в Червону книгу.

Харчування

Чим харчується горностай? Горностай, хоча і маленький, але вельми моторний хижак. Основним раціоном горностаїв є різні дрібні мишоподібні гризуни: миші, щури, хом’яки, полівки, бурундуки, знамениті своїми міграціями лемінги. Час міграцій лемінгів особливо благодатний для горностаїв (як втім, і багатьох інших хижаків, що харчуються лемінгами) – «їжа» у великих кількостях сама «йде в руки».

Крім гризунів горностаї не проти поласувати дрібними птахами (куріпками, глухарями, рябчиками), а також їх яйцями, великими комахами, ящірками і зміями, а також кроликами і зайцями, які за розмірами, буває, і перевершують маленького мисливця.

Полювати горностаям допомагають відмінно розвинені органи чуття: зір, слух і нюх, а також швидка реакція. Свою здобич вони чекають в засідці, потім роблять стрімкий ривок, хапають її зубами і прокушують потилицю. Полюють, як правило, вночі або у вечірній час.

Також деякі горностаї (особливо самки), користуючись своїм маленьким розміром, промишляють норним полюванням – залазять у нори гризунів і там вбивають їх.

Хоча горностай через маленький розмір не представляє ніякої небезпеки для людини, але для своїх жертв горностай є дуже і дуже небезпечним. Часом він навіть гіпнотизує свою жертву, виконуючи спеціальний танець, який так і називається – “Танець смерті горностая”. Цей танець покликаний відвернути увагу здобичі і ближче підібратися для стрибка.

Вороги горностая

У свою чергу самі горностаї також можуть стати здобиччю більш великих хижаків: лисиць, борсуків, куниць, деяких хижих птахів, а часом навіть домашніх кішок. Від деяких з них горностаї рятуються на деревах.

І зрозуміло небезпечним ворогом горностая є людина. У минулі часи люди часто вбивали горностаїв через їх пухнасте хутро. У якийсь момент популяція цих тварин стала стрімко скорочуватися, так що зараз вони занесені в Червону книгу і полювання на них суворо заборонено.

Спосіб життя

Горностай веде одиночний спосіб життя, і з іншими горностаями зустрічається тільки під час шлюбного сезону для розмноження і продовження роду. Виняток також становить самка з виводком дитинчат.

Зазвичай кожен горностай має свою територію, розміри якої можуть становити до 20 гектар. Межі території звірок мітить своїми екскрементами і дуже не любить коли їх порушує якийсь інший горностай. Коли їжі мало, горностай може залишати свою територію і навіть переселитися на значні відстані в пошуках більш «хлібних» місць.

Горностай – нічна тварина, період активності його починається в сутінках і триває вночі, саме в цей час горностаї полюють, добуваючи собі їжу. Вдень же він відсипається в своїх укриттях, до яких вельми невибагливий. Укриття горностая можуть бути в найнесподіваніших місцях: дуплах старих дерев, в копиці сіна, або в купі каміння. Часом горностаї займають нори вбитих ними гризунів.

Розмноження

Шлюбний період у горностаїв триває з березня по липень – в цей період самці починають пошуки підходящої самки для спарювання. До речі вже на третій місяць життя самки горностая досягають своєї статевої зрілості, а от самці стають статевозрілими дещо пізніше, лише через рік після народження.

Вагітність самки горностая триває майже як у людини – 10 місяців. Такий довгий період вагітності (враховуючи малі розміри цього ссавця) обумовлений довгим розвитком ембріона.

Перед пологами самка облаштовує собі затишне гніздо, зазвичай в дуплі дерева, в старому пні, або захопленій норі якогось гризуна. Саме там і з’являються на світ її дитинчата. За раз зазвичай народжується 4-9 маленьких горностайчиків, хоча бувають випадки, коли народжується і більше, аж до 18 дитинчат. Маленькі горностаї своїм зовнішнім виглядом схожі на черв’ячків, довжина їх тіла становить 3-5 см, при вазі в 3-4 грами. Народжуються вони глухими, сліпими і покритими рідкісною білою шерстю. Перший час свого життя вони годуються материнським молоком і знаходяться під повною опікою матері.

До слова, тато-горностай у вихованні і турботі за малюками участі не бере. Його батьківські обов’язки обмежуються лише в тому, щоб запліднити самку, все подальше турбота мами-горностая.

А тим часом новонароджені горностаї стрімко ростуть і розвиваються, вже через тиждень життя у них чорніє хвіст (характерна відмінність всіх горностаїв), через три тижні з’являються зуби, через місяць прорізуються очі, а через 40 днів «включаються» вуха, вони починають чути. В цілому на грудному вигодовуванні горностаї перебувають до трьох місяців, потім починають стрімко зростати, і стають повноцінними дорослими горностаями.

Цікавий факт: маленькі горностаї дуже грайливі, і обожнюють грати один з одним. Насправді, гра для них має велике виховне значення: під час ігор у них формуються мисливські навички, вони навчаються правильному укусу та захопленню.

Утримання в домашніх умовах

Часом деякі любителі незвичайних домашніх тварин не проти завести собі домашнього горностая. Важливо зауважити, що живучий в лісі горностай ручним і домашнім ніколи вже не стане. Приручити цього звіра можна лише одним способом – з самого народження власноруч вигодовувати його з пляшечки. Тоді горностай буде розцінювати вигодовуючу його людину як свою маму. І таки стане ручним і домашнім, з ним можна буде навіть виходити на прогулянку, тримаючи його на руках.

Тримати горностая слід в спеціальній клітці, при цьому випускати на волю на 2-3 години обов’язково під пильним наглядом. Будучи дуже швидким і спритним горностай може запросто втекти в будь-яку, навіть маленьку щілину або дверний проріз. Також не забувайте, що горностай нічна тварина, тому варто бути готовим до безсонних ночей і також нічного способу життя, раз вже завели такого вихованця.

Особливу увагу варто приділити харчуванню домашнього горностая. Чим же годувати горностая в домашніх умовах? Зрозуміло сирим м’ясом, адже це хижак. Відмінно піде сира курятина, індичатина, гусятина, в цілому будь-який птах. Також їх можна годувати кролячим м’ясом. А ось яловичиною або свининою горностаїв краще не годувати, це м’ясо не властиве цим тваринкам. Якщо вам вдасться зловити живих мишей або жаб, то вони можуть стати чудовими ласощами для цього вихованця. В середньому горностай повинен поїдати м’яса в половину своєї ваги. А раз в тиждень можна зробити розвантажувальний день. В ідеалі було б завести спеціальний акваріум з кормовими мишками для горностая.

Важливо щоб в клітці була поїлка, і постійний доступ до питної води, також необхідної горностаю. Сама клітка повинна бути в міру просторою і одночасно затягнутою дротом з маленькими отворами. Її підлога повинна бути покрита тирсою та корчами. Клітка обов’язково повинна бути забезпечена хорошим замком – горностаї дуже тямущі створіння і можуть відкрити поганий замок та вибратися з клітки, тоді знайти їх стане великою проблемою.

Горностаї – охайні тварини, тому їх порівняно легко привчити справляти нужду в спеціальний лоток. Одного разу зробивши це, вони і далі будуть справляти туди нужду, орієнтуючись по запаху. Але пам’ятайте, що клітку необхідно періодично очищати, а самці горностаїв під час шлюбного сезону можуть виділяти додатковий дуже неприємний запах (щоб уникнути його, їх можна каструвати). Одним словом, якщо всі ці труднощі і клопоти не відлякали вас, то можете завести собі домашнього горностая.

Цікаві факти

• З горностаями пов’язана цікава історична легенда. Справа була в середньовіччі, будучи переслідуваним своїми ворогами-норманами герцог Бретані Ален на прізвисько «Крива борода» із залишками свого війська був зупинений річкою, що розлилася, брудною та мулистою. Перед річкою герцог побачив горностая, що також тікав від скачучих коней і також був зупинений річкою. Горностай різко розвернувся біля самої води, вважаючи за краще померти, ніж бути вимазаним у багнюці. Ця поведінка звірка так надихнула герцога, що він негайно крикнув своїм людям «краще смерть, ніж ганьба!». Натхнені бретонці дали бій норманам і перемогли, а горностай з тих пір став прикрашати герб герцогів Бретані, як символ хоробрості та відваги.
• З давніх-давен хутро горностая служило прикрасою королівських мантій та шапок.

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Сторінка про автора