Кобра – священна змія

Кобра, вона ж очкова змія дуже популярна в Індії, де з давніх часів цілком звичне таке видовище як заклинатель змій на ринку або просто на вулиці. Індійський факір грає на дудці перед глечиком, з якого піднімається небезпечна і отруйна змія кобра, видовище не для слабкодухих європейців (але цілком звичне для індусів). Кобра шанується деякими індусами священною змією, а в Малайзії навіть є особливий зміїний храм, де живе безліч кобр та інших отруйних змій, яких служителі храму годують молоком, доглядають за ними, при цьому вдячні змії за це нікого не кусають.

Опис, будова, характеристика

Слід зауважити, що сама назва цієї змії – «кобра» чисто європейська, придумали її португальці, які в XIV столітті на кораблі великого мореплавця Васко де Гами вперше потрапили в Індію. Побачивши цю незвичайну змію, вони назвали її «Cobra de Capelo» що в перекладі з португальської означає «змія в капелюсі». Англійці, французи та інші європейські мандрівники і купці, опинившись в Індії, стали за прикладом португальців називати кобрами всіх змій, що мають «капюшон». В дійсності різних видів змій з капюшоном (вони ж очкові змії, вони ж кобри) багато, більшість з них по зоологічній класифікації належать до роду «справжні кобри».

Розмір і довжина кобри залежить від її віку, чим вона старша, тим вона довша. Цікаво, що кобри взагалі ростуть протягом усього свого життя, і чим вони стають старше, тим все більше збільшуються в розмірах. Також довжина цих змій залежить і від видової приналежності, так найменша південноафриканська щиткова кобра має 0,9-1,05 м в довжину, в той час як найбільша кобра у світі – королівська кобра досягає 5,85 метрів в довжину при вазі у 12 кг.

Мабуть, самою примітною ознакою кобр є наявність характерного «капюшона», який, однак, розкривається тільки тоді, коли змія знаходиться у збудженому стані. У спокійному ж стані «капюшон» кобр прихований і їх не відрізниш від інших змій.

Капюшон кобри розкривається завдяки еластичним м’язам восьми пар ребер, з його допомогою змії відлякують потенційних ворогів (у тому числі і людей).

Кольори кобри залежать від ареалу її проживання та виду, забарвлення допомагає їм мімікрувати (пристосуватися) під навколишній простір, максимально злитися з навколишнім середовищем. Так пустельні кобри мають характерний пісочно-жовтий окрас, а кобри, що живуть в тропічному лісі зеленого кольору.

Часто кобри мають світлі кола на спинній стороні верхньої частини тіла. Більш менш виражені поперечні темні смуги також є ще однією відмінною особливістю кобри.

Голова кобри закруглена спереду, зверху ж вона абсолютно плоска і покрита щитками. При повній відсутності шийної частини змії голова плавно переходить в тулуб.

Луска кобри гладка. Черевна сторона змії покрита розширеними світлими щитками.

Очі кобри маленькі, не миготливі і темного кольору, вони покриті тонкою прозорою плівкою утвореною при зрощенні повік. З одного боку ця плівка захищає очі змії від пилу, але з іншого через неї зір у кобр не відрізняється великою чіткістю. До слова очна плівка кобри сходить разом зі шкірою під час линьки. Линяють кобри від 4 до 6 разів на рік.

Слабкий зір з лишком компенсує відмінний нюх. Ніздрі кобри розташовані з боків передньої частини голови. Також у кобр є дуже важливий орган – хімічний аналізатор (відомий як орган Якобсона), який розташовується у вигляді двох отворів на верхньому небі змії. Цей аналізатор працює в поєднанні з довгим і роздвоєним язиком кобри. Висовуючи свій язик і пробуючи їм навколишні предмети кобра отримує інформацію про хімічний склад всього навколишнього простору, а за допомогою запаху вона може на відстані вловити і сліди потенційної здобичі, і партнера для спарювання, і запаси води.

Кобри, як втім, й інші змії глухі в нашому розумінні цього слова, у них немає зовнішніх вух, тому, наприклад крики людини або музику кобра просто не почує. Зате вони мають розвинене внутрішнє вухо, здатне вловлювати, навіть ледь помітні коливання грунту. Тобто на крики людини кобра ніяк не буде реагувати, зате прекрасно відчує її тупіт.

Стоп-стоп, якщо кобри глухі, то як же вдається індійським факірам заклинати цих змій граючи на дудці, адже вони абсолютно не чують музику! Насправді гра на дудці лише виверт факірів для відводу очей, гра на публіку, насправді кобра реагує не на гру на дудці, а на спеціальну вібрацію, яку створює факір, непомітно постукуючи особливим чином ногою по землі. Також кобра заздалегідь дресирується факірською дудкою, точніше ударами цієї самої дудочки і у неї (подібно собаці Павлова) вже вироблений умовний рефлекс – при появі дудки варто підніматися з горщика і розширювати свій «капюшон». А також часто кобри, що беруть участь у вуличних виставах мають видалену отруту з зубів, так що факіру-заклинателю нічого не загрожує.

Але повернімося до самих кобр, головною зброєю цих змій є гострі отруйні трубчасті зуби. Зуби ці розташовуються в передній частині верхньої щелепи і сидять в ній нерухомо. Отрута стікає всередині зуба по спеціальному отрутопровідному каналу. Через таку будову зубів кобри їх укус отруйний і смертельно небезпечний (в тому числі і для людини).

Кобри – дуже рухливі змії, вони здатні лазити по деревах і плавати у воді. Середня швидкість кобри – 6 км на годину. Кобри, що живуть у пустелі активні вдень, а ось ті змії, які мешкають в тропічних лісах навпаки ведуть нічний спосіб життя.

Місцепроживання

Де мешкають кобри? Всі кобри дуже теплолюбні, тому вони не живуть в місцях з холодним кліматом. В якості місць проживання вони вважають за краще посушливі місця, пустелі, степи, рідше тропічні ліси. Живуть вони в багатьох країнах Азії та Африки.

Харчування

Чим харчується кобра? Кобри, як втім і інші змії – хижаки, основним джерелом їх раціону служить різна дрібна живність: жаби, дрібні гризуни, ящірки, інші більш дрібні змії. Також кобри люблять ласувати яйцями птахів і недавно вилупленими пташенятами. Деякі види кобр не гребують поїдати падаль.

Вороги в природі

Кобри в свою чергу можуть стати ласощами для варанів, орлів-змієїдів, кабанів (на яких отрута кобр не діє). Деколи кобри можуть поїдати одна одну, точніше кобр інших видів, так найбільша королівська кобра полює на своїх родичів інших видів. Найактивнішими ворогами кобри є сурикати та мангусти, які перемагають змій за рахунок своєї моторності і розуму.

Тривалість життя

Скільки живе кобра? Середня тривалість життя кобр в залежності від виду становить 15-25 років. Були випадки, коли кобри доживали в тераріумах аж до 30 років.

Види, фото і назви

Існує 37 видів кобр, далі ми опишемо найцікавіших з них.

Королівська кобра

Це найбільша кобра у світі, і найбільша серед отруйних змій, її максимальна довжина досягає 5,85 метрів, хоча середні розміри складають 3-4 метра. Має темно-оливкове або коричневе тіло зі світлими смугами зі світлими косоперечними кільцями. Ця кобра неймовірно небезпечна, так як володіє дуже сильною отрутою, своїм укусом вона здатна вбити навіть слона. Людина, вкушена королівською коброю, може померти протягом 30 хвилин. Своїх ворогів королівська кобра попереджає фірмовою загрозливою шиплячою позою, піднімаючись при цьому вище інших кобр на 1 метр.

Мешкає в Південно-Східній і Південній Азії: в Індії, Пакистані, Бутані, Індонезії, Таїланді, Лаосі, В’єтнамі, Лаосі, Камбоджі, Філіппінах.

Індійська кобра

Вона ж очкова змія, незважаючи на назву, мешкає не тільки в Індії, але і сусідніх країнах: Пакистані, Бутані, Південному Китаї, Непалі. Довжина індійської кобри становить 1,5-2 метри при вазі 5-6 кг. Має закруглену спереду голову і яскраве забарвлення, зазвичай жовто-сіре, чорне або буре. Відмінною особливістю очкової змії є наявність характерного білого або молочного малюнка на верхній спинній стороні тулуба, що представляє собою кільцеподібні плями, схожі на очі або окуляри. Втім, цей малюнок, видимий тільки тоді, коли кобра розкриває свій капюшон.

Середньоазіатська кобра

Ця змія має середні розміри, досягаючи 1,8 метра в довжину. На відміну від індійської кобри вона не може похвалитися візерунком. Має темно-коричневе або світло-бежеве забарвлення. Мешкає в ряді середньоазіатських країн: Туркменістані, Узбекистані, Таджикистані, Ірані, Афганістані, Пакистані, Киргизстані.

Плювальна індійська кобра

Ця мешкаюча в Індонезії змія цікава тим, що здатна викидати свою отруту на відстані до 2 метрів, намагаючись потрапити ворогові в очі. Плювок отрутою здійснюється завдяки особливій будові отруйних зубів цього виду кобри – зовнішні отвори отрутопровідного каналу у них спрямовані не вниз, а вперед. Отрута виприскується за допомогою сильного скорочення особливих м’язів. Такий спосіб захисту кобра використовує для оборони від великих противників. Потрапивши в очі, ця отрута викликає помутніння оболонки ока, і якщо тут же не зробити промивання, то можна повністю втратити зір.

Цей вид кобри має до 1,3 м в довжину і чорний, темно-сірий або коричневий окрас.

Єгипетська кобра

Вона ж відома як справжній абсид. Мешкає в Північній Африці і на аравійському півострові. Живе в тамтешніх горах і пустелях, часто по сусідству з людиною. Має до 2,5 метрів в довжину при вазі до 3 кг. Капюшон єгипетської кобри дещо вужче ніж у кобр, що мешкають в Азії. Має однотонний темно-коричневий, червоно-коричневий або світло-жовтий окрас.

Чорно-біла кобра

Свою назву отримала завдяки характерним чорним і білим смугам, що йдуть упереміш по її тілу. Має порівняно великий розмір, досягаючи 2,9 метра в довжину. Мешкає в Центральній і Західній Африці, від Ефіопії і Сомалі до Сенегалу, Гвінеї та Габону. Як і королівська кобра володіє дуже сильно діючою отрутою, тому неймовірно небезпечна.

Капська кобра

Також живуча в Центральній і Південній Африці капська кобра є дуже небезпечною змією, її отрута навіть сильніше отрути чорно-білої кобри, і в цілому це сама отруйна і небезпечна змія на африканському континенті. Має 1,2-1,5 метрів в довжину, бурштиново-жовтий, світло-бронзовий або коричневий окрас. Здатна поїдати падаль, часом в пошуках мишей або щурів здатна навіть заповзати в людські житла.

Нашийникова кобра

Від інших кобр відрізняється тим, що позаду отруйних зубів інших зубів не має. Досягає 1,5 метра в довжину, має темно-коричневе забарвлення з переривчастими косоперечними світлими смугами. При цьому голова і низ цієї змії завжди повністю чорного кольору. Також капюшон цієї кобри порівняно вузький в порівнянні з іншими кобрами. Мешкає в Південній Африці.

Моноклева кобра

Ця змія середнього розміру, довжина 1,2-1,5 метра, відрізняється досить нервовою та агресивною вдачею. Має кремово-сірий, жовтий або чорний окрас. Мешкає в багатьох країнах Азії: Китаї, Таїланді, Індії, Малайзії, Бутані.

Сіамська кобра

Особливо багато цих кобр живе в Таїланді, але зустрічаються і в сусідніх країнах: Лаосі, В’єтнамі, Камбоджі. У довжину досягає до 1,6 метра. Має мінливе забарвлення, бувають оливкові, зеленуваті або світло-коричневі сіамські кобри.

Південноафриканська щиткова кобра

Ця мешкаюча в Південній Африці кобра має маленькі розміри, її довжина складає всього від 0,45 до 0,7 метра. Має округлу голову червоного кольору з двома чорними смугами, покриту зверху великими трикутними щитками. Тіло цієї кобри зазвичай рожевого, жовтуватого або оранжевого кольору, що перетинається поперечними чорними кільцями.

Розмноження

Розмноження у цих змій відбувається тільки один раз в році. Залежно від кліматичного поясу і видової приналежності шлюбний період у кобр настає навесні або взимку. Як і у багатьох інших тварин, нерідко відбуваються сутички між самцями за вподобану самку, при цьому сутички між самцями кобр в якійсь мірі делікатні, самці не кусають один одного своїми отруєними зубами.

Цікавий факт, часом самець аки Отелло може навіть з’їсти самку, якщо виявить, що вона вже була кимось запліднена до нього. Буває і навпаки, самка кобри може з’їсти самця, якщо їй чимось не сподобається залицяльник. Зокрема це відбувається у королівських кобр – в процесі залицяння самець спершу перевіряє, чи не збирається самка їм часом пообідати.

Парування кобр триває протягом години, потім через 1-3 місяці запліднена самка відкладає яйця, кількість яких в залежності від виду може складати від 8 до 80. Всі кобри відкладають яйця, за винятком нашийникової кобри, яка єдина серед цих змій є живородною – за раз вона народжує до 60 дитинчат (серед яких, однак, виживають далеко не всі).

Для своїх яєць самки кобр будують спеціальні гнізда в затишних місцях (дуплах дерев, ущелинах між каменями). Також мама-кобра, а іноді і тато, ревно охороняють гніздо зі своїми яйцями – майбутнім потомством. Зайве говорити, що в таких місцях кобри особливо небезпечні і агресивні. Але що цікаво, незадовго перед вилупленням маленьких змійок дорослі змії покидають гніздо, щоб випадково не піддатися спокусі і самим не з’їсти своїх дитинчат, так як, охороняючи гніздо кобра відчуває довге голодування.

Яйця кобр.

З’явившись на світ, маленькі кобри схожі на дорослих представників свого роду, і відразу є отруйними. З-за малого розміру малюки кобри спершу починають полювати на різних комах, поступово переходячи на більш велику здобич.

Укус: симптоми і наслідки

Зайве говорити, що при укусі кобри необхідно відразу бігти в лікарню за професійною медичною допомогою. Отрута цих змій володіє нейротоксичними властивостями, вона зупиняє передачу сигналу з нервових клітин на м’язи, в результаті чого клітини перестають робити свою роботу і розуміти одна одну.

На місці укусу вже через 10 хвилин розвивається сильний відтік, а потерпіла людина буде відчувати такі симптоми:

• сонливість,
• потемніння в очах,
• опущення верхньої повіки,
• нудоту і блювоту.

Потім почнеться:

• параліч губ, лицьових м’язів, язика, і глотки,
• часте судомне дихання,
• рясне слиновиділення,
• у деяких випадках можуть бути судоми та кривава блювота.

Якщо не надати своєчасну медичну допомогу, можливий летальний результат.

Перша допомога при укусі

При укусі кобри ні в якому разі не можна:

• накладати джгут,
• припікати рану,
• робити надрізи,
• обкладати місце укусу ватою, змоченою в марганцівці,
• пити алкоголь.

А потрібно робити наступне:

• відсмоктати отруту з ранки в перші 20 хвилин після укусу,
• визначити вид змії, якщо вона була вбита, то взяти її з собою для аналізів,
• зафіксувати точний час укусу,
• обробити рану антисептиком, спиртом, його розчином або хоча б мильною водою,
• накласти на місце укусу стерильну пов’язку, знерухомити уражену частину тіла, надавши їй піднесене положення;
• якщо у потерпілого порушено верхнє дихання, необхідно проводити його корекцію, інакше він задихнеться;
• і якнайшвидше мчати в лікарню.

Отрута та її застосування

Отрута кобри є дійсно дуже цінною речовиною, так вона має застосування в медицині, біології і навіть косметології. Зокрема, з неї роблять:

• протиотрути, сироватки, які вводяться після укусів отруйних змій (принцип лікування подібного подібним),
• у невеликих дозах отрута середньоазіатської кобри має знеболюючий ефект, що активно застосовується в медицині,
• суміш отрути кобри і гадюки здатна зупинити зростання злоякісних пухлин,
• отрута кобри міститься в косметичних засобах, покликаних боротися зі зморшками,
• отрута кобри міститься в численних ліках від бронхіту, астми, пневмонії, спазмів судин серця, артриту і деяких інших хвороб.

Шкіра та її застосування

Крім отрути знаходить своє застосування і шкіра цієї змії. Так як вона довговічна, міцна, з незвичайною структурою і малюнком, то не дивно, що провідні дизайнери використовують її для створення різних модних аксесуарів: взуття, сумок, гаманців, ременів для штанів тощо.

Цікаві факти

• Кобра може нічого не їсти протягом 3 місяців, саме такий термін їм необхідний для охорони гнізда з яйцями.
• У Стародавньому Єгипті кобра була символом королівської могутності. Фараони прикрашали її зображенням свою корону. А смерть від укусу кобри призначали як милість засудженим на смертну кару злочинцям. Навіть сама єгипетська царівна Клеопатра за переказом, програвши в політичній боротьбі, попросила принести їй кобру, від укусу якої і померла.
• Талановитий англійський письменник Редьярд Кіплінг у своїй художній книзі «Ріккі-тіккі-Таві» дуже цікаво описав характер і звички, не тільки головного героя мангуста, але і його одвічного супротивника – кобри.

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Сторінка про автора