Летюча миша – корисний вампір

Всупереч своїй назві, із звичайними мишами їх летючі тезки навіть не родичі. У той час як звичайні миші належать до загону гризунів, летючі миші є представниками загону рукокрилих, і з гризунами мало пересікаються. Але звідки пішла назва «летюча миша»? Справа в тому, що летючі миші були так названі завдяки своєму маленькому розміру і писку, дуже схожому з писком мишачих гризунів.

Опис, будова, характеристика

Загін рукокрилих, до яких власне і належать летючі миші, особливо примітний тим, що це, по суті, єдині ссавці, здатні літати. Ось, правда в загін рукокрилих входять не тільки літаючі миші, але ще й інші не менш літаючі побратими: літаючі собаки, літаючі лисиці, а також фруктові літаючі миші, що відрізняються від своїх побратимів – звичайних летючих мишей, як своїми звичками, так і будовою тіла.

Як ми вже згадали, летючі миші маленького розміру. Вага найменшого представника цього виду, свиноносої летючої миші, не перевищує 2 г, а довжина тіла – максимально досягає до 3,3 см. По суті це один самих маленьких представників тваринного царства.

Самий великий представник сімейства летючих мишей – гігантський лжевампір, має масу 150-200 г, розмах крил до 75 см.

Різні види летючих мишей мають різну будову черепа, кількість зубів теж відрізняється і багато в чому залежить від харчування того чи іншого виду. Приміром, безхвостий довгоязикий листонос, що живиться нектаром, має витягнуту лицьову частину. Природа так мудро зробила, щоб йому було куди вміщати свій довгий язик, у свою чергу необхідний для діставання їжі.

А ось летючі миші-хижаки, що харчуються комахами, вже мають так звану гетеродонтну зубну систему, що включає в себе різці, ікла і корінні зуби. Дрібні кажани, які поїдають ще більш дрібних комах, мають до 38 дрібних зубів, у той час як у великих літаючих мишей вампірів їх всього до 20. Справа в тому, що вампірам не потрібно багато зубів, так як вони не жують їжу. Зате у них в наявності гострі ікла, що роблять криваву рану на тілі жертви.

Традиційно у летючих мишей, причому майже всіх видів, великі вуха, що відповідають, у тому числі, за їх дивовижні ехолокаційні здібності.

Передні кінцівки у летючих мишей перетворилися в крила в ході тривалої еволюції. Подовжені пальці стали служити каркасом крила. А ось перший палець з кігтем залишається вільним. З його допомогою літаючі мишки можуть навіть їсти, і виробляти різні інші дії, хоча у деяких з них, як наприклад, димчастих літаючих мишей він не є функціональним.

Швидкість летючої миші залежить від форми та будови її крила. Вони у свою чергу можуть бути дуже довгими, або ж навпаки з невеликим подовженням. Крила з меншим подовженням не дозволяють розвивати велику швидкість, зате з ними можна чудово маневрувати, що дуже корисно для летючих мишей, що живуть у лісі, і яким часто доводиться літати серед крон дерев. В цілому швидкість польоту летючої миші коливається від 11 до 54 км на годину. А от бразильський складчатогуб, з роду бульдогових летючих мишей, є абсолютним рекордсменом за швидкістю польоту – він здатний розвинути швидкість до 160 км в годину!

Задні кінцівки летючих мишей мають характерну відмінність – вони розгорнуті в сторони колінними суглобами назад. З допомогою добре розвинених задніх ніг вони висять вниз головою, у цьому, здавалося б (як для нас) такому не зручному положенні вони і сплять.

Летючі миші як всякі порядні ссавці, мають хвіст, який також буває різної довжини в залежності від виду. Також вони мають тіла (а часом і кінцівки) покриті шерстю. Шерсть може бути рівною, кошлатою, короткою або густою, знову-таки в залежності від виду. Різниться також і забарвлення, зазвичай переважають білуваті і жовтуваті відтінки.

Гондураська біла летюча миша з досить незвичайної розфарбуванням – біла шерсть контрастує з жовтими вухами і носом.

Втім, є і представники летючих мишей, з тілом зовсім без шерсті – це дві голошкірі летючі миші з Південно-Східної Азії.

Зір у летючих мишей залишає бажати кращого, очі розвинені погано. До того ж вони зовсім не розрізняють кольорів. Зате поганий зір з лишком компенсується відмінним слухом, який, насправді, є основним органом почуттів у цих тварин. Наприклад, деякі з летючих мишей можуть вловлювати шелест комах, що порпаються в траві.

Непогано розвинений у них і нюх. Наприклад, самки бразильського складчатогуба по запаху здатні знаходити своїх дитинчат. Деякі летючі миші по запаху, як і по слуху, чують свою здобич, також можуть розрізняти «своїх» і «чужих» летючих мишей.

Орієнтація в темряві

Як летючі миші орієнтуються в темряві? Все просто, летючі миші «бачать вухами». Адже вони володіють такою дивовижною властивістю як ехолокація. Як вона працює? А ось так, тварини випускають ультразвукові хвилі, які відбиваються від предметів і через ехо повертаються назад. Поступаючі зворотні сигнали ретельно фіксуються летючими мишами, завдяки цьому вони чудово орієнтуються в просторі і навіть полюють. Більше того, через відбиті звукові хвилі вони не тільки можуть бачити свою потенційну здобич, але навіть визначити швидкість її пересування та розміри.

Щоб видавати ультразвукові сигнали природа забезпечила летючих мишей особливої конструкції ротом і носом. Спершу звук зароджується в горлі, потім видається ротом і направляється в ніс, продуваючись через ніздрі. Самі ніздрі мають різні химерні вирости, що служать формуванню та фокусуванню звуку.

Люди можуть чути, лише як пищать летючі миші, адже ультразвукові хвилі, випромінювані ними, не сприймаються людським вухом. Цікавий факт: раніше, коли людство не знало про існування ультразвуку, дивовижну орієнтацію кажанів в непроглядній темряві пояснювали наявністю у тих екстрасенсорних здібностей.

Місцепроживання

Де живуть летючі миші? Живуть вони практичних по всьому світу, зрозуміло, за винятком холодних арктичних районів. Але найбільше їх мешкає в тропіках та субтропіках.

Летючі миші ведуть нічний або сутінковий спосіб життя. Вдень вони, як правило, ховаються в різних притулках, як під землею, так і над землею. Особливо люблять вони печери, каменоломні, шахти, можуть ховатися в дуплах дерев або під гіллям. Деякі летючі миші, вдень ховаються навіть під гніздами птахів.

Живуть летючі миші, як правило, не великими колоніями – до декількох десятків особин. Але зустрічаються колонії летючих мишей і набагато більш населені, рекордною вважається колонія бразильських складчатогубів, що може похвалитися наявністю 20 мільйонів особин. А з іншого боку є і летючі миші, які віддають перевагу вести одинокий спосіб життя.

Зимівля

Де зимують летючі миші? Частина летючих мишей, що живуть у наших помірних широтах, з настанням зимових холодів подібно ведмедям впадають в зимову сплячку. Частина ж, подібно птахам, мігрує у більш теплі місця.

Чому летючі миші сплять вниз головою

Здавалася б вельми дивна звичка летючих мишей спати повиснувши вниз головою на задніх лапах має під собою і досить практичні причини. Справа в тому, що таке положення дозволяє їм моментально відправитися в політ. Для цього потрібно лише розтиснути лапи. Таким чином, витрачається менше енергії і економиться час, що може бути дуже важливим в разі небезпеки. Задні лапи кажанів влаштовані таким чином, що висіння на них не вимагає витрат м’язової енергії.

Харчування

Чим харчуються летючі миші? Більшість летючих мишей живиться комахами, але є серед них і абсолютні вегетаріанці, які віддають перевагу пилку та нектару рослин, а також різним плодам. Є всеїдні летючі миші, що люблять, як рослинну їжу, так і дрібних комах, а деякі великі види навіть полюють на риб і дрібних птахів. Летючі миші – відмінні мисливці, зокрема завдяки їх чудовій властивості ехолокації, описаній нами вище. Окремо щодо харчування стоять летючі миші-вампіри, які харчуються виключно кров’ю диких і домашніх тварин (втім можуть вони поласувати і людською кров’ю), звідси і назва.

Види, фото та назви

Наведемо опис найбільш цікавих на наш погляд летючих мишей.

Білий листонос

Особливо цікавий своїм зовнішнім виглядом, жовті вуха і ніс на тлі білої вовни. Також від інших кажанів відрізняється відсутністю хвоста. Білий листонос дуже маленького розміру, довжина його тіла не перевищує 4,7 см, а вага 7 грам. Живуть листоноси в Південній і Центральній Америці, вважаючи за краще в якості дому вологі ліси. Є травоїдними і харчуються виключно фруктами. Живуть великими колоніями чисельністю до десяти особин.

Вечірниця велетенська

Велетенська вечірниця є найбільшим кажаном, що мешкає в Європі. Довжина тіла вечорниці досягає 10 см, а вага 76 грамів. Має шерсть коричневого кольору. Живе вечірниця зазвичай в лісах, обживаючи дупла дерев. Можна зустріти її і на території нашої України. Живиться великими комахами, жуками, метеликами. Також занесена в Червону книгу.

Свиноносий кажан

Примітний тим, що це найменший представник летуче-мишачого сімейства. Довжина його становить лише 2,9-3,3 см, а вага не більше 2 грамів. Тим не менш, має досить великі вушка. Ніс дуже схожий на п’ятачок свині, звідси й назва цього виду. Колір свиноносого кажана найчастіше сірий або темно-коричневий. Мешкають в Південно-Східній Азії, особливо багато їх живе на території Таїланду і сусідніх з ним країн. Цікавою особливістю у звичках свиноносих мишей є їх колективне полювання. Полюють вони групами до п’яти особин, в нічний час. Зважаючи на маленьку чисельність в даний час свиноносі кажани занесені в Червону книгу.

Кажан двоколірний

Назву свою цей вид отримав завдяки забарвленню хутра, яке має два кольори – спинка у нього рудого або темного-коричневого кольору, а черевце білого або сірого кольору. Живе кажан двоколірний по широкому ареалу: від Англії та Франції до Тихого океану. Водяться ці летючі миші не тільки в природних умовах, але і в людських містах, цілком собі можуть жити на горищах і карнизах будинків. Ніч для них – час полювання на різну дрібну живність – мух, комарів, моль. Також знаходиться під загрозою зникнення.

Водяна нічниця

Вона ж нічниця Добантона, названа на честь французького натураліста Луї Жан Марі Добантона. Має невеликий розмір, довжина її не більше 5,5 см, а вага – до 15 грам. Колір хутра як правило темний або коричневий. Ареал проживання такий же як і у кажана, практично по всій території Євразії. Життя нічниці водяної тісно пов’язане з водоймами (звідси й перша назва), саме біля них вони люблять полювати, особливо часто їх здобиччю стають комарі, яких також водиться багато поблизу ставків та озер.

Вухань бурий

Названий вухань так завдяки своїм дивним, зовсім не маленького розміру вухам. Мешкає вухань також на території Євразії, але зустрічається також і в Північній Африці. Люблять жити в гірських печерах, де ведуть осілий спосіб життя.

Нетопир карлик

Він же малоголовий нетопир – найменший представник кажанів в Європі, довжина його тіла не більше 45 мм, а вага до 6 грам. Тіло його дійсно дуже нагадує тіло звичайної миші, тільки з крилами. Також цей вид обожнює селитися в місцях по сусідству з людиною.

Великий підковоніс

Цей вид є гірським, так як обожнює селитися в гірських печерах, каньйонах, ущелинах. Мешкає по широкому географічному ареалі – Євразія і Північна Африка, скрізь, де є гориста місцевість можна зустріти підковоноса великого. Полюють на нічних метеликів і жуків.

Звичайний вампір

Саме завдяки цьому виду летючі миші, які в цілому вельми корисні в екосистемі (хоча б знищенням комарів) мають свою погану репутацію. Але ось вампір звичайний таки насправді подібно знаменитому графу Дракулі живиться кров’ю, в тому числі можливо і людською. Але як правило їх жертвами та кормовою базою стають різні свійські тварини: корови, коні, свині. На свою темну справу вампіри, як і годиться, йдуть вночі, коли їх жертви сплять глибоким сном. Непомітно сідають на них, прокушують шкіру жертви, з якої потім п’ють кров. Втім укус вампіра непомітний і безболісний завдяки особливому секрету, яким ті володіють. Але в цьому і полягає небезпека, так як жертва може загинути від крововтрати. Також з укусом вампіра може передаватися вірус сказу або чуми. На щастя летючі миші-вампіри живуть тільки в субтропіках Центральної та Південної Америки, в наших широтах кажани абсолютно нешкідливі.

Розмноження

Зазвичай розмножуються кажани два рази на рік: навесні та восени. Також різний час триває вагітність у летючих мишей, в залежності від місця проживання та виду. Самки народжують за раз від одного до трьох дитинчат.

Розвиток маленьких летючих мишок відбувається дуже швидко, вже через тиждень дитинча зростає вдвічі. Спершу дітки годуються молоком матері, а через місяць життя починають самі полювати.

Тривалість життя

Тривалість життя летючих мишей коливається від 4 до 30 років, знову-таки в залежності від виду та середовища існування.

Вороги

Є у летючих мишей і свої вороги, які в свою чергу можуть на них полювати. Зазвичай це хижі птахи: сапсани, чеглоки, яструби, і також сови. Не проти згамати летючу мишу буде і змія, куниця та ласка.

Але основним ворогом кажанів (втім як і багатьох інших звірів) є звичайно ж людина. Використання хімікатів у рослинництві значно скоротило чисельність кажанів, багато видів вже занесені в Червону книгу, оскільки знаходяться на межі зникнення.

Укус

Всі кажани, за винятком вампіра звичайного для людини ніякої небезпеки не представляють, і кусати можуть хіба тільки в цілях самозахисту.

Небезпека для людини

Знову ж таки за винятком летючих мишей-вампірів, які смокчуть кров, інші представники цього загону абсолютно нешкідливі.

Користь

А ось користь від кажанів куди більша:

• По-перше, вони є винищувачами багатьох шкідливих і неприємних комах (особливо комарів), які є переносниками можливих хвороб. Поїдають вони і метеликів з гусеницями – шкідників фруктових лісів.
• По-друге травоїдні летючі миші, що харчуються нектаром, попутно сприяють запиленню рослин, переносячи пилок на великі відстані.
• По-третє, послід деяких кажанів дуже корисний в якості добрив.
• І в четверте, кажани дуже важливі для науки, особливо що стосується вивчення ультразвуку та ехолокації.

Як позбутися від кажанів

Але все ж якщо кажани оселилися поруч з будинком, наприклад, під дахом, незважаючи на всю їхню користь, вони можуть бути надокучливими, особливо з-за свого писка. Щоб позбутися від кажанів під дахом, на дачі або на горищі потрібно прослідувати цим інструкціям:

• Спершу необхідно буде знайти місце, де кажани вдень відпочивають. Потім дочекавшись, коли вони полетять на нічне полювання, просто закрити це місце монтуванням або ще чим-небудь.
• Можна спробувати викурити їх димом.
• Можна обприскати місця їх проживання спеціальними спреями, чиї запахи будуть відлякувати летючих мишей.

Цікаві факти

• Летючі миші завжди вилітають в ліву сторону від укриттів.
• Речовини, що містяться в слині вампірів, зараз використовуються як ліки, що перешкоджають утворенню тромбів у крові.
• Якщо в нашій культурі кажани пов’язані з вампірами та іншою нечестю, то в китайській культурі вони навпаки є символами гармонії та щастя.
• Летюча миша дуже ненажерлива, так за годину вона може з’їсти до 100 комарів, в перерахунку на людські мірки, це приблизно теж, що за годину з’їсти сто піц.

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Сторінка про автора