Лікування на Сонці

Незважаючи на свою «палеонтологічну» назву, дипсозавр дорсаліс – наш сучасник. Це – ящірка, ігуана пустельна, яка трапляється зараз в багатьох районах тропічної Америки. Зоологи давно встановили, що хвора ігуана нерідко виповзає на саме Сонце, якого здорова ящірка уникає. Тут вона прогрівається до тих пір, поки температура тіла у неї не досягне 41-42 градусів за Цельсієм. Після чого ігуана одужує.

Вивчити цю дивину вирішили американські фізіологи Гаррі А. Бернхейм і Метью А. Клюгер з медичного центру університету Мічігану. Взявши кілька десятків ігуан, вони розділили їх на дві групи. Як тих, так і інших вчені заражали бактеріями, що викликають звичайну у цих плазунів інфекційну хворобу. Потім першій групі тварин робили ін’єкцію саліцилового натрію, який відомий як жарознижуючий засіб, а інших залишали боротися з хворобою самостійно.

Саліциловий натрій, як йому і належить, не давав розвинутися у тварин лихоманці. Здавалося б, благо. Але ж ні. З’ясувалося, що лихоманка, а точніше висока температура, що викликається нею, корисна. Серед ігуан, що зазнали лікування, смертність становила від сімдесяти п’яти до ста відсотків. Ті ж ігуани, які «прогрілися», перетерпівши підвищену температуру, майже всі подолали хворобу і через добу-другу весело гралися в своєму вольєрі.

Подальший аналіз показав, що багато хвороботворних мікробів просто не витримують температуру, що перевищує сорок один градус. Й ігуани, що не володіють ніяких ліками позбавляються від такого ворога по-своєму – «вижарюючи» його зі свого організму на Сонечку.

Звичайно, холоднокровний плазун – одна справа, а теплокровний ссавець – зовсім інша. І невідомо, чи можна переносити висновки, отримані в цих експериментах, на вищих хребетних. Однак недарма ж справою зайнялися вже не герпетологи, а медики-фізіологи. Подивимося, що з’ясується далі …