Мілодон та його пошуки
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Іноді в американській пресі з’являються повідомлення про одну казкову істоту. Вона називається «мілодон» і, на відміну від свого британського побратима, таємничого чудовиська озера Лох-Несс, має ту перевагу, що вчені приймають повідомлення про неї серйозно. Її існування в доісторичні часи переконливо доведено. Тепер питання в тому, чи вона ще жива. Окремі «очевидці» описують її як «тварину розміром із бика, що стоїть на задніх ногах».
У 1896 році була вперше знайдена шкура мілодона, що добре збереглася, в одній печері в Патагонії біля затоки Ультіма Есперанса, що означає «остання надія». Сенсація була гучною. Милодонівська печера стала відтоді Меккою палеонтологів усього світу.
Живих милодонів начебто бачили кілька разів. За описами, мілодон має довгу червону шерсть і є сумішшю мурахоїда і броненосця великих розмірів. Британське зоологічне товариство за фінансової підтримки лондонських газет організувало у тридцяті роки минулого століття експедицію до Патагонії для пошуків мілодону, але тварина не була виявлена.
У Берлінському музеї природної історії при університеті імені Гумбольдта деяким відвідувачам показують оригінальну шкуру мілодона та шматок його щелепи, знайдені у знаменитій печері біля затоки Ультіма Есперанса.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.