Мова бджіл

Кілька років тому в наукових колах поширилась дивовижна новина. Австрійський вчений Карл фон Фріш, відомий своїми роботами з порівняльної фізіології, стверджував, що відкрив у бджіл … «мову». За словами вченого, бджола-збиральниця, яка знайшла джерело корму, повернувшись у вулик, повідомляє іншим бджолам про те, де і як далеко від вулика ростуть медоносні рослини. Виглядає це приблизно так:

«Увага, корм в квітках альпійської фіалки в 800 метрах звідси, під кутом 40 градусів по відношенню до Сонця». Отримавши таку інформацію, інші збиральниці негайно покидають вулик і абсолютно точно знаходять джерело корму.

Але ж комахи не вміють говорити, як же вони можуть передавати один одному подібні складні поняття? Якби ми могли заглянути у вулик і подивитися, що там робиться, то побачили б таку картину. Повернувшись додому, бджола, яка знайшла корм починає швидко бігати по вертикальним сотам, і її тіло описує щось ніби вісімки. Решта бджол негайно звертають увагу на це кружляння. Потім дві або три з них відокремлюються від інших і проробляють слідом за танцівницею всі її рухи. І ще до того, як вона закінчить танцювати, бджоли спрямовуються з вулика і направляються прямо до джерела корму.

Спостерігаючи протягом багатьох років життя бджіл у скляному вулику, професор Фріш, як він стверджує, розгадав таємницю цих танців. Ритм їх відповідає відстані, яка відокремлює бджолу від меду. Чим ближче це джерело, тим більше збуджена бджола і тим швидше ритм танцю. Характерно, що вісь, яка виписується в танці вісімки нахилена у напрямку до вертикальної площини. Кут , утворений перпендикуляром, відповідає іншому куту, утвореному двома лініями, одна з яких сполучає вулик з місцем знаходження корму, а друга – з Сонцем.

Отже, напрямок до джерела меду вказано. А як дізнаються бджоли, який саме корм їх там чекає? Виявляється, і це цілком зрозуміло. Повторюючи руху збиральниці під час танцю, інші бджоли немов «обнюхують» її, обмацуючи її черевце своїми «антенами» – органами нюху, і таким чином розпізнають запах рослини.