На радість піраньї
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Всього-то в цій рибці сантиметрів двадцять. Але це сантиметри хижака, одного з найзапекліших у світі. Гроза річок Південної Америки, піранья небезпечніше навіть свого частого сусіда по річках Бразилії – каймана. Недарма по-португальськи її ім’я означає «зубаста». Величезними зграями нападає вона на рогату худобу під час переправи вбрід або на водопої. І горе корові, яка забарилася – за десять хвилин її скелет буде очищений від плоті до музейної білизни. Відкусити шматок м’яса від тіла, що купається або на шматки порвати рибальську сітку – для піраньї теж хвилинна справа.
До останнього часу піранья водилася головним чином на півночі і заході Бразилії. Але ось вже кілька років, як надходять повідомлення про появу зубастого хижака в нових для нього областях Амазонії. Спеціальна експедиція екологів та іхтіологів півроку пропрацювала в «зеленому пеклі» на берегах приток Амазонки, перш ніж зробити висновки про причини цього явища.
Виявляється, винна людина. Справа в тому, що піранья воліє жити в річках з повільною течією, а де воно швидше, там вона зазвичай тримається впритул до берега. Промисловий ж розвиток, який прийшов, нарешті, і на береги Амазонки, викликав до життя кілька гідроелектростанцій. На притоках великої річки з’явилися греблі – течія в них загальмувалася. Але цього замало. Основний ворог піраньї – золотиста риба дорадо. Але дорадо любить багаті киснем проточні струмені. У застійних басейнах водосховищ вона відмовляється жити.
Побудувавши штучні озера, люди порушили екологічну рівновагу собі на біду, а піраньї на радість: позбувшись одвічного ворога, зубасті хижаки небачено розмножилися і почали заселяти ті річки, де раніше вони взагалі не зустрічалися. Причому, як з’ясувалося, вони здатні поширюватися, минаючи водні шляхи: ікра піраньї прилипає до оперення і ніг качок та інших водоплавних птахів, а ті переносять її у віддалені і ізольовані басейни. Тепер там зустрічаються такі великі піраньї, яких в колишніх місцях її проживання ніколи не було.
Бразильська влада вживає термінових заходів: з інших річок на літаках привезли тукунаре – рибу, яка знаходиться в стані війни з зубасті хижаком, але не настільки вимоглива до швидкості течії, як дорадо. Для неї важливо лише, щоб вода не охолоджувалася нижче 20 ° С.
Кисень їй, правда, теж необхідний, але і в цьому вона більш «згідлива», ніж дорадо. Так що тепер ведуться досліди збагачення річкової води киснем за допомогою особливого приладу, встановленого на дні. Адже, справді, не ламати ж греблі і електростанції через якусь рибку, нехай навіть неймовірно зубасту.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.