Наукове вивчення павутини

Три роки минуло з тих пір, як мандрівники, що побували в нетрях внутрішніх гористих областей Нової Гвінеї, повідали світу, що вони бачили там незвичайну павутину. Всі відомі досі види павуків плетуть мережі округлих обрисів, а ця була витягнутої, та ще мала форму сходів. У складі групи не знайшлося арахіолога – фахівця з павукоподібних, а фотографія, зроблена туристами, була нечіткою. У джунглі цього острова експедиції відправляються не кожен день, і вся ця історія «повисла в повітрі».

Однак нещодавно в цей район все ж дісталися американські дослідники, спрямовані туди Смітсоніанським тропічним інститутом. Правда, того самого павука, будівельника «сходів», вони не виявили. Зате їм попався різновид іншого павука – сколодеруса. Новий знайомий, як виявилося, дійсно плете витягнуту в довжину мережу, причому, і справді, довга її частина підноситься над центром. Причому все будівництво веде самка. І робить вона це лише з вечора, коли на неї нападають прямо-таки параксізми бурхливої активності. Хвилин за десять-п’ятнадцять самка люто метушиться, зводячи фундамент свого повітряного замку у формі літери «ігрек», що абсолютно не прийнято у її далеких родичів. При цьому вона тягне горизонтальні відтягнення між гілками кущів і дерев.

А потім, раптово спустившись на землю, впадає в прострацію і відпочиває, ні на що не звертаючи уваги. Поспішати, і справді, необхідно: павутина володіє терміном придатності лише в одну ніч, а на наступний – готуйте нову зброю полювання. Правда, одну самку вчені взялися регулярно підгодовувати, і її невикористана павутина проіснувала кілька діб. Але в природі, очевидно, так не буває.

Щоб зробити свої спостереження загальним надбанням, вчені повинні були забрати з собою хороші фотографії. Але ефемерність самого об’єкта дуже ускладнювала справу. Довелося винаходити: павутину припудрювали кукурудзяним крохмалем і товченою крейдою. Тепер звичаї сколодеруса можна вважати цілком встановленими і описаними.