Навіщо пінгвіну ультразвук

Ви, мабуть, помічали, як погано бачите під водою, якщо не користуєтеся спеціальними окулярами або маскою. Це відноситься не тільки до людини, але і до всіх тварин, що мешкають на суші. Встановлено, що морські тварини, а також ті, що проводять більшу частину свого часу під водою, бачать, навпаки, набагато краще у воді, а не в повітрі. Це цілком зрозуміло: повітря і вода володіють різною здатністю заломлювати світло, а зір тварини пристосований тільки до одного середовища.

Але як же тоді бути з тваринами-амфібіями, які мешкають і у воді, і на суші? Виявляється, всі вони володіють різними пристроями, що забезпечують хороший зір в будь-яких умовах. Ось, наприклад, американська рибка анаблепс. Вона харчується комахами, що живуть як у воді, так і над водою, і тому має звичку «ковзати» очима по поверхні води, оглядаючи і те, що робиться під водою, і те, що діється над її поверхнею.

Око її має форму груші: мала і велика опуклості «груші» дозволяють коригувати різні кути заломлення світла у воді і в повітрі, зводячи їх, по суті, до одного кута.

Дельфіни і тюлені змінюють форму свого ока при переході з одного середовища в інше. Ще більш екзотичне пристосування є у деяких видів пірнаючих качок. Це – третя повіка, своєрідна контактна лінза, яка опускається на око, коли вони пірнають.

А ось, наприклад, пінгвіни – прекрасні рибалки-нирці. Раніше вважали, що зір пінгвіна більш пристосований для водного середовища, ніж для повітряного. Однак було відмічено, що, по-перше, пінгвіни прекрасно орієнтуються по зірках під час своїх тривалих піших мандрівок, а по-друге – вони напрочуд добре розрізняють особин свого виду на досить великих відстанях. У чому ж справа? Очевидно, око пінгвіна однаково добре бачить і в повітрі, і у воді. Значить, у нього є якесь пристосування, що дозволяє цього досягти. Але яке?

Пошуками його зайнявся Дж. К. Сайвек, співробітник лабораторії порівняльної оптометрії одного з канадських університетів. Він прийшов до переконання, що пінгвіни взагалі не мають таких пристосувань. Більш того, після докладних досліджень з’ясувалося, що око пінгвіна пристосоване тільки до повітряного середовища і не годиться для орієнтації під водою. Очевидно, для пошуків їжі під водою одного тільки зору пінгвінам замало.

Зоологи, які займалися вивченням пінгвінів, доставлених антарктичними експедиціями, виявили, що птахи видають під водою ультразвуки частотою до 80 кілогерц. Навіщо вони пінгвінам? Може бути, саме для того, щоб компенсувати цю явну нестачу зору, «підсліпуватим» під водою? Адже ехолокацією успішно користуються багато тварин. Можливо, до них належить і пінгвін?