Ондатра – молодший брат бобра
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Коли осіннім вечором стихає гомін денних мешканців водойм і чуйний очерет впадає в дрімоту, в болотному царстві починається інше життя. Воно майже сховане від очей людини. Тільки якісь таємничі сплески і шарудіння видають його. Останній промінь сонця ковзнув по застиглій гладі плес. Наповзають сутінки. У цей час з густих прибережних заростей трав випливають невеликі звірки. Ось вони пропливли близько берега, обстежуючи кожен виступ, кожну купину. Розсікаючи воду, ондатри поспішають до підводних луків з куширу і плюшу. На поверхні видно голову, верх спини і довгий сплощений з боків хвіст. Забравшись в підводні зарості, звірята, лежачи, починають ласувати соковитими листочками, притримуючи їх чіпкими передніми лапками. У такі хвилини з усіх боків чується мірний хрум рослин, що поїдаються.
Небезпека – і перший звірок, який помітив її завмирає, а потім голосно вдаряє об воду хвостом. Подавши сигнал родичам, він пірнає. Його приклад наслідують інші. І всі звірки з шумом спрямовуються до своїх осель. Керуючи, немов кермом, хвостом, вони мчать зі швидкістю 7-8 кілометрів на годину, загрібаючи воду досить великими задніми лапами з перетинками між пальцями.
А житла у ондатр різноманітні і залежать від характеру водойм. Там, де береги високі, звірята споруджують цілу систему нір за вінорками, що починаються під водою. Там же, де будувати нори не можна, вони зводять «будинки-хатки», що підносяться над водою на два метри. За своє вміння будувати «хатки» ондатра і отримала настільки гладеньке прізвисько – молодший брат бобра.
Життя ондатри дуже своєрідне. Разом з весняним пробудженням водойм у звірків починається пора розмноження. У цей час у дельті річки Ілі і по узбережжю озера Балхаш можна зустріти снуючих в усі сторони звірків. Інстинкт жене ондатр (особливо молодих) на пошуки зручних «квартир». Відшукуючи нові водойми, вони спрямовуються навіть у Прибалхашську пустелю і йдуть на багато десятків кілометрів вглиб. Стираючи до крові хвости, ондатри під палючими променями сонця йдуть по пустелі найчастіше назустріч загибелі. Лисиці ловлять звірків десятками. Ворони супроводжують ондатр під час їх переселення і, коли помітять, що звірятко ослабло, закльовують та з’їдають його.
Але от розділ ділянок закінчений. Кожна пара готує житло і чекає потомство. Самка виходить з «хатки» все рідше і рідше та довго спить. Сон стомлених ондатр часом дивно міцний. Одного разу я знайшов таку самку. Я взяв тростинку і почав лоскотати їй лапки, потім голову. Ондатра не прокидалася. Спала вона в недобудованій ще «хатці». Мабуть, ондатра дуже втомилася, поки будувала своє житло. Був би на моєму місці хижак – бідному звірку було б непереливки!
У ондатри багато ворогів – і чотириногих і пернатих. Почувши шум зовні «хатки», самка швидко пірнає під воду, а дитинчата, що присмокталися до неї міцно тримаються за соски, поки мати не повернеться в свою квартиру. Однак до людини, яка не завдає їй шкоди, вона поступово звикає і навіть дозволяє брати на руки своїх цуценят.
Часто рівень води у водоймах змінюється, і тваринкам доводиться добудовувати «хатку», щоб її не затопило. Ондатри дуже працьовиті. За кілька годин звірята надбудовують свій «дім», виводячи гніздову камеру вище рівня води – на безпечний поверх. Мисливці розповідають, що ондатри влаштовують «хатки» навіть на човнах. З вечора приткне мисливець до берега човник, прив’яже його за кущ, а на ранок човна і не бачити – ціла копиця над ним піднімається. Це звірятко за одну ніч поставило свою «хатку»!
Будівельний матеріал в ондатри, що називається, під рукою: стебла і листя водних рослин, кореневища, грудки бруду, мул, десь знайдені ганчірки, пір’я птахів. Щороку нових жител ондатра не будує, а тільки підправляє і підновляє старі.
Іноді «хатки» мають в основі 4 метри! Інакше не можна. Адже в такому великому «домі» має розміститися численна родина. Тим більше що слідом за першим потомством незабаром з’являється і друге. Буває, сім’я налічує до 30 звірків ! Шум і пожвавлення панують навколо їхніх осель. Всі місця, де тільки можна вилізти з води, окуповуються звірками. На одних ондатри обідають. Це «кормові столики». На інших відпочивають і доглядають за своєю шкіркою. Треба стежити, щоб хутро було завжди чистим і сухим. Ондатри дуже охайні тваринки. Коли ж тихі зорі порушуються сильними вітрами, а величезні зарості очеретів гудуть, подібно шуму океанського прибою, ондатри майже не вилазять зі своїх сховищ.
Перші осінні заморозки нагадують про зиму, і вся численна родина починає готуватися до неї. Навколо «хатки» ростуть нові, невеликі. Створюються цілі ондатрові селища. В одному такому селищі мені вдалося нарахувати, крім основної сімейної «хатки», ще 40 маленьких. Тваринки готувалися до тривалого підлідного життя, коли кормів стане менше і добувати їх буде важче. Тому на зиму ондатри споруджують ще й «хатки»-комори, куди заздалегідь, ще з осені, запасають корм.
Ондатра, як і всі гризуни, в основному травоїдна тварина. Її меню досить різноманітно і складається з багатьох десятків видів водних рослин. Правда, іноді вона харчується і тваринною їжею. Багато інфузорій і дрібних безхребетних тварин відправляє ондатра собі в рот. Поїдає вона і молюсків.
Нерідко доводиться чути, що ондатра – шкідник рибництва. Це глибока помилка! Навпаки, цей звірок – один з бажаних супутників рибних господарств та розплідників, особливо в тих водоймах, де багато риби гине від нестачі у воді кисню. Не раз мені доводилося спостерігати взимку, як риба накопичувалася біля жител ондатри, а окуньки навіть вистрибували на її «кормові столики». Таких рибок ондатра іноді і гризе, але спеціально риболовлею вона не займається.
Кажуть, що вдача ондатри – злісна, нелагідна. Дійсно, навесні звірята нещадно переслідують чужинця, який вторгся до них. З якимись невидимими ознаками вони вже здалеку помічають прибульця і кидаються на нього, хоча тут же снують і «свої», з якими, здавалося б, легко сплутати чужого звірка.
Зазвичай же ондатри не люблять залишати свої рідні місця, бо знають, що не знайдуть в гостях люб’язного прийому. А якщо їх вивезти насильно і випустити десь в іншому місці, вони обов’язково повернуться додому. Але в тих місцях, де до зими падає вода і стає дрібно, частина звірків втрачає прихильність до будинку, і йде шукати більш підходящі місця для існування.
До зими дещо слабшає і інстинкт охорони сімейної території. З’ясувати це вдалося шляхом досліду. Звірків приносили здалеку, кільцювали і випускали у велику сімейну «хатку», що належить чужій сім’ї. Зазвичай вони нікуди не йшли. Через багато днів ми ловили новоселів і господарів, і нам жодного разу не вдалося встановити ознак бійки звірків. Ніяких покусів і ран на шкірі майже не було.
Однак спосіб життя ондатри ще мало вивчений. Багато чого про прибульця з Північної Америки ще не розкрито. Знати ж біологію і звички будь-якої тварини необхідно не тільки вченому-мисливствознавцю, а й промисловику-мисливцеві. Адже хутро ондатри цінується дуже високо.
Автор: С. Мараков.