Опосум – хоробрий обманщик

Риба-хірург названа так за гострі шипи на хвості, що нагадують хірургічний скальпель. Тюлень-монах – тому, що, сидячи на прибережних скелях, своєю позою дуже схожий на ченця, який схилився у молитві; краби-солдати прозвані так за вміння ходити строєм… Іноді буває навпаки – людей порівнюють з тваринами: лисиця хитра, їжачок колючий, сорока балакуча. Такі порівняння з тваринами звичайні у всіх народів. У Сполучених Штатах, наприклад, побутує крилатий вислів – «грати роль опосума». Що він означає?

Опосум – невелика тварина, 40-45 сантиметрів у довжину, зовнішнім виглядом нагадує великого щура. У нього така ж гостра мордочка, великі вуса і дуже довгий хвіст, за який, вчепившись своїми хвостиками, тримаються малятка опосуми, коли відправляються подорожувати на спині своєї матері.

Справжні опосуми живуть тільки в Америці. Навіть в зоологічних садах їх не тримають. У Європі відомі вони, мабуть, тільки вченим, та й то лише тому, що відносяться до сумчастих, тобто матері у опосумів, як і австралійські кенгуру, носять своїх новонароджених дитинчат, поки ті не підростуть, в спеціальній сумці. Інакше безпорадні малюки існувати просто не можуть.

У себе на батьківщині опосуми відомі всім, і вираз «грати роль опосума» ні в кого не викликає здивування. Коли на футбольному полі зіб’ють гравця і він лежить на траві, не збираючись піднятися, товариші кричать йому: «Досить грати роль опосума». Це означає – вставай, годі прикидатися мертвим. Футболіст розуміє: товариші здогадалися, що він постраждав несильно, потрібно підніматися.

Слава опосума як безсоромного обманщика не випадкова. Коли звірок потрапляє в біду – чи хижак захопить його зненацька або йому просто не вдається втекти від небезпечного переслідувача, – він прикидається мертвим. На перший погляд такий спосіб оборони може здатися дурним. Однак з висновками не варто поспішати. Якби це було так, опосуми давно перестали б існувати.

«Психологічний» метод боротьби зі своїми ворогами, інакше його і не назвеш, заснований на тому, що все незвичайне викликає у тварин страх, або, як кажуть вчені, орієнтовно-оборонну реакцію. Від страху не мудро і про голод забути. Тут вже, звичайно, не до полювання. Жоден звір, яким би хижаком він не був, наткнувшись на вбиту тварину, не накидається на неї одразу ж. Непорушність здобичі, неприродність пози незвичайні і викликають у хижака страх. Він буде довго блукати навколо, перш ніж переконається, що ніякої небезпеки немає. Тільки тоді поступово, з великими пересторогами хижак ризикне наблизитися до здобичі. Нерідко страх виявляється сильнішим голоду, і хижак обходить стороною, здавалося б, вельми ласу їжу. Така поведінка дає можливість опосумові вибрати зручний момент і втекти. Зазвичай його навіть не переслідують. Дуже різкий перехід від повної нерухомості до бігу так само дивний і викликає страх.

«Психологічний» спосіб оборони настільки дієвий, що нерідко рятує опосума, який вже потрапив в зуби ворогові. Тільки старі і дуже досвідчені хижаки, що багато разів стикалися з вивертом опосума, розбираються в його хитрощах. З таким «розумним» ворогом опосумові краще не зустрічатися, шанси врятуватися нікчемні.

Вже багато століть за опосумом утвердилася слава обманщика. Одні лише вчені сумнівалися: чи дійсно він такий вже великий вдавальник або просто від страху непритомніє. Нещодавно цю головоломку вдалося розгадати. Допомогли фізіологи. Як відомо, в клітинах головного мозку постійно виникають електричні імпульси. За характером електричних реакцій неважко впізнати, чи спить тварина, чи знаходиться воно під наркозом, у непритомності або її мозок працює нормально. Коли записали біоструми у опосума в різні моменти його життя, з’ясувалося, що в той час, коли він прикидається мертвим, діяльність його мозку не тільки не пригнічена, як буває під час сну або під наркозом, а, навпаки, досягає свого максимуму. Значить, опосум дійсно великий обманщик.

Автор: Б. Сергєєв.