Таємниця підводних сигналів
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Вже давно серед маси звуків, виявлених мікрофонами в морській воді, океанологи відзначили якісь дивні пульсуючі сигнали. Вони голосні – 30 – 40 децибел, сильніше рівня фону, тобто шуму хвиль, голосів мешканців моря. Людське вухо, правда, їх зазвичай не чує, але прилади виявляють легко. І ось що цікаво: звуки то ритмічно повторюються протягом десятків хвилин, регулярно через кожні двадцять секунд, то пропадають, щоб з’явитися де-небудь в іншому місці. Звуки ці були присутні переважно в арктичних і антарктичних водах і були далеко не поодинокі. Розпізнати їх, проте, не вдавалося.
Серед шукачів джерела загадкових сигналів був і такий собі Річард Уокер з американського дослідницького інституту Белл. У гонитві за ними він провів більше двохсот годин: літав на невеликому дирижаблі над хвилями Північної Атлантики у водах континентального шельфу поблизу Нової Англії. Він встановив, що сигнали рухаються найчастіше зі швидкістю від трьох до восьми кілометрів на годину, досягаючи, однак, і тридцяти шести.
Переслідуючи їх, він розкрив нарешті таємницю і розповів про це на сторінках «Журналу Акустичного суспільства Америки». Виявилося, що «сигнали» – це серцебиття китів!
Серце кита – жахливий насос вагою іноді понад тонну і потужністю в десять кінських сил! Менше не можна: потрібно невпинно переганяти через артерії і вени велетенської тварини тонн вісім крові.
Чим же пояснюються своєрідні завмирання потужних звуків? О, тільки не серцевими нападами у китів. Просто, жахлива туша кита, товстий шар жиру і шкіри настільки поглинають удари серця, що зазвичай вони не чутні. Але коли кит роззявляє свою пащу, щоб набрати води і випустити її крізь фільтр з китового вуса, а потім проковтнути залишені в пащі рибку і дрібних морських тварин, потужні удари його серця вільно передаються в навколишню воду і уловлюються гідрофонами дослідних човнів.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.