Тварини під гіпнозом

У тварин зустрічається багато видів сонного заціпеніння, що нагадує стан сну. До одного з них відноситься і поняття «тваринний гіпноз», або «акінез» (заціпеніння). Чи можна гіпноз тварин порівнювати з гіпнозом у людини? Різниця, насамперед, в тому, що при гіпнозі тварин абсолютно відсутній словесний наказ, виконання наказів під час гіпнотичного стану.

З явищем акінезу ми зустрічаємося не тільки у хребетних (від ссавців до риб), а й у багатьох з безхребетних, таких, як раки, комахи і т. д. Чим далі ми віддаляємося від людини, тим важче нам робити будь-які порівняння. І, тим не менш, вся ця різноманітність видів пасивного і нерухомого стану не виключає спробу знайти в них щось спільне.

До групи явищ, пов’язаних з гіпнотичним станом тварини, відноситься також танатоз. Він полягає в тому, що тварина «прикидається» мертвою. Явище танатозу виявлено у ряду тварин, від ссавців до комах, хоча форми його прояву різні. Встановлено, що танатоз служить тваринам як засіб захисту від ворогів. Так, наприклад, комахоїдні птахи не звертають уваги на комах, якщо вони знаходяться в стані танатозу. Якщо горобець, опинившись в зубах кішки, впадає в стан танатозу, кішка кидає його.

ЧУДО-ЕКСПЕРИМЕНТ

Класичний дослід гіпнозу тварин – це широковідомий чудо-експеримент, проведений ще в 1646 році Кірхером. Він гіпнотизував курку: зв’язав їй лапи, потім швидко перекинув на стіл і провів, починаючи від кінчика дзьоба курки і далі по осі довжини її тіла, крейдяну риску. Курка залишилася лежати нерухомо.

Наступні експерименти показали, що зовсім не обов’язково зв’язувати лапи тварині, не обов’язково і проводити крейдяну риску. Досить миттєво перевернути тварину на спину і на дуже нетривалий час сконцентрувати це положення, тобто просто притримати тварину. Особливо важливий момент миттєвості.

Такий гіпноз тварин має і деяке практичне значення: при зважуванні живих птахів в зоопарку або під час кільцювання.

СЕКРЕТ ЗАКЛИНАТЕЛІВ ЗМІЙ

Заклинателі змій з найдавніших часів користуються певними прийомами, за допомогою яких вони «присипляють» отруйних змій. У Єгипті для демонстрації беруть очкову змію (Найя Хайе). Вона чутливо реагує на найменший рух навколо неї, показуючи при цьому свій «капелюшок» (роздуває шию). Якщо змію в цей момент, тобто в момент, коли вона знаходиться в збудженому стані, схопити ззаду за голову і злегка натиснути пальцем в ділянці потилиці, змія відразу ж впадає в стан нерухомості; після цього з нею сміливо можна робити все, що завгодно, – так, ніби це не отруйна змія, а звичайна матерчата стрічка.

Цей же спосіб «усипляння» застосовується заклинателями змій в Індії та Марокко. Вивести змію зі стану акінезу можна моментально, варто тільки подути на неї. Вчені чимало сперечалися про те, чи можна такий гіпноз вважати сном. І прийшли до висновку, що, хоча загіпнотизована тварина закриває очі, тим не менш, цей стан ні в якій мірі не може розглядатися як сон. Якщо взяти до уваги, що дихання тварини робиться частішим при цьому, то можна прийти до висновку, що тварина, навпаки, знаходиться в збудженому стані.

Легко піддаються гіпнозу жаби. Їх просто поміщають між долонями і швидко перевертають на спину. У жаби в деяких випадках гіпноз зберігається навіть після того, як її піднімають за лапку. Кури також піддаються досить глибокому гіпнозу: під час гіпнотичного сну їх можна піднімати за лапи або за гребінь, не побоюючись розбудити.

Багато з безхребетних тварин втрачають будь-яку здатність до руху тільки тому, що вони виявляються в неприродному для них положенні, наприклад, річковий рак, якщо його поставити в положення, що нагадує триногу, де точками опори служать дві клешні і передня частина голови. Чи можливо подібне неприродне для раку положення розглядати як сон, відповісти важко, так як вчені поки що не можуть відрізнити сплячого рака від рака, що знаходиться в бадьорому стані.

Подібний же дослід, тільки з сараною, був проведений вченим П. Шмідтом. Він назвав його «каталептичним мостом». Сарану довжиною з палець кладуть так, щоб точками опори їй служили лише передня і задня частини тіла. На середину тіла комахи, яка не має ніякого упору, кладуть камінчики вагою в кілька грамів. І сарана, взагалі-то надзвичайно чутлива до будь-яких подразників ззовні, таких, як світло, електричний струм, поштовхи, падіння і т. д., в стані гіпнозу абсолютно не реагує на більшість подразників.

Інші досліди показують, що відомий всім п’ядун, або землемір, при найменшій небезпеці, наприклад, при появі птиці, веде себе так само, як і сарана в досліді Шмідта, – застигає в нерухомому стані.

Танатоз, тобто стан, при якому тварина поводиться так, ніби вона мертва, – безсумнівно, найефективніший засіб захисту дрібних тварин і комах від більш сильного ворога.

ЩО ДОПОМОГЛО ЛІВІНГСТОНУ УНИКНУТИ СМЕРТІ!

Якось під час однієї з подорожей по Центральній Африці видатний англійський мандрівник Давид Лівінгстон несподівано зіткнувся з левом, який схопив його і поніс геть.

Ось що пише про цей випадок сам Лівінгстон: «Лев огидно гарчав мені прямо у вуха і тряс мене з боку в бік так, як це робить тер’єр з щуром, що попав йому в зуби. Шок, отриманий мною, викликав заціпеніння таке ж, яке, ймовірно, з’являється у миші, що потрапила в пащу кішки. Заціпеніння викликало повну анестезію організму: незважаючи на те, що я був в повній свідомості, я не відчував ні болю, ні страху. Стан, в якому я перебував, був схожий на стан хворого, покладеного на операційний стіл: що знаходиться під дією хлороформу хворий бачить рух скальпеля, але не відчуває ніякого болю. Воістину дивний стан, в якому я перебував, ні в якому разі не можна розглядати як результат свідомого процесу роботи мого мозку. Це був шок, який призвів до того, що страх зник».

Відчувши, що тіло людини не виявляє жодних ознак життя, лев на якийсь короткий час залишив його в спокої, давши тим самим Лівінгстону можливість прийти в себе і уникнути загрожуючої йому смертельної небезпеки.

Цей дивовижний випадок ще раз доводить, що танатоз тварини перед лицем небезпеки, яка їй загрожує дуже часто є інстинктивним актом самозахисту. Нерідко гіпнотичному стану може передувати лише психічний вплив, без якого б то не було фізичного дотику. Це, наприклад, стан тварини момент «околдовування» її змією.

Кільчастий вуж (який, як і змія, кидається на здобич, як тільки вона поворухнеться) стає абсолютно безсилим перед нерухомо сидячою жабою. Стан нерухомості гарантує жабі безпеку. Але варто їй поворухнутись – і вуж кидається на неї блискавично.

Деякі види жаб побачивши наближення до них змії беруть якусь неприродну позу: випинають вперед лапу, сильно надуваються або спрямовуються назустріч змії, що нерідко звертає її до втечі.

Всі ці приклади показують, що явища, пов’язані з узагальненим поняттям «тваринний гіпноз», вельми і вельми різні. Деякі з них, безумовно, спрямовані на те, щоб приносити тварині користь, а в інших випадках і врятувати їй життя. Сенс і значення ряду інших явищ менш зрозумілі для нас. Однак майже завжди ми можемо спостерігати, що подібний стан виникає при зустрічі слабкого з сильним, як результат протидії з боку жертви.